Війна забрала життя ще одного молодого українського захисника. 5 грудня Знам’янська громада зі скорботою та глибоким болем попрощалася із солдатом Збройних Сил України Русланом Олеговичем Антонічем, який загинув, виконуючи бойове завдання на Харківщині. Йому було лише 31.
Хто повідомляє: Знам'янська міська рада
Дитинство, школа, перші мрії
Руслан Антоніч
Руслан народився 31 травня 1994 року у Знам’янці. Тут минули його дитячі роки, тут він навчався — у школі №4, де вчителі згадують його як спокійного, доброзичливого та відповідального хлопця. Після школи здобув фах водія газо-електро-зварювальника у місцевому професійно-технічному училищі №3.
У мирному житті Руслан працював на будівництві, любив свою справу, завжди доводив роботу до кінця. Він мав добрий характер, був працьовитим, щирим і небайдужим до людей. Особливо любив риболовлю — це був його спосіб відпочити, зібратися з думками та провести час із близькими.
Руслан був люблячим сином, чоловіком і батьком. Його найбільшою гордістю була родина, а найбільшим щастям — маленький син, якому зараз лише два місяці.
Шлях воїна
Після початку повномасштабного вторгнення Руслан пішов захищати Україну. Він служив у 13-й бригаді оперативного призначення "Хартія", обіймав посаду гранатометника вогневого відділення.
19 вересня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Липці Харківської області, Руслан загинув. Він віддав своє життя за свободу та незалежність нашої країни, за право своїх рідних і всіх українців жити під мирним небом.
Сльози матері. Біль родини. Пам’ять громади
Найважче втрату переживають ті, хто любив його найбільше — мама, дружина, родина. Вони втратили сина, чоловіка, батька…
"Руслан багато хотів встигнути, але занадто рано ворожі кулі не дали здійснитися його мріям", — звучали слова під час прощання.
Провести Руслана в останню путь прийшли рідні, друзі, земляки, колишні колеги та бойові побратими. Панахиду відслужив священник Української Греко-католицької церкви парафії Успіння Пресвятої Богородиці отець Михайло.
Люди не стримували сліз. Вся громада схилила голови, вшановуючи пам’ять свого земляка.
Герої не вмирають
Руслан Антоніч назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав і хто тепер буде берегти пам’ять про нього. Його подвиг — це щит, який тримає Україну. Це приклад мужності, любові до родини, до своєї землі та готовності боротися до кінця.
Вічна пам'ять Герою.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
