У Дмитрівці відбувся мітинг-реквієм «Жива пам’ять. Вишневий цвіт Героїв», присвячений вшануванню загиблих Захисників України. На території філії Дмитрівського ліцею імені Тараса Шевченка родини полеглих воїнів, учні, педагоги, представники громади та жителі села зібралися, щоб згадати земляків, які віддали життя за Україну, та продовжити Вишневу алею пам’яті новими деревами.
Цей день був сповнений тиші, болю, вдячності й великої поваги. Бо за кожним іменем, яке звучало під час заходу, — людська доля, родина, мрії, любов до життя і найвища ціна, яку українські воїни заплатили за свободу своєї землі.
Алея, яка стала символом любові, болю і вдячності
«Вишнева алея «Жива пам’ять» була започаткована на честь загиблих земляків. Її садили руками матерів та рідних полеглих Героїв, а також учнів. Відтоді кожне деревце на Алеї стало не просто частиною шкільного простору, а живим символом пам’яті.
Кожна вишня тут — це мовчазна молитва. Кожна гілка — спомин. Кожен весняний цвіт — знак того, що пам’ять про Захисників не згасає», - зазначила голова громади Наталія Стиркуль.
Організаторка заходу начальниця відділу культури і туризму Лідія Міркотан наголосила: поки живе пам’ять — живуть Герої. Поки звучать їхні імена — вони залишаються поруч. Поки люди приходять до місць вшанування — подвиг не стає лише сторінкою історії, а залишається частиною життя громади.
Згадали Миколу Бутенка, який навчався у цій школі
Особливим моментом мітингу стало вшанування пам’яті Миколи Бутенка — випускника цієї школи, мужнього воїна, який віддав життя за Україну.
Микола навчався, здобував мирну професію будівельника, працював, будував плани на майбутнє і мріяв жити під мирним небом. Але коли на українську землю прийшла війна, він став на захист своєї держави.
У серпні 2014 року Миколу Бутенка мобілізували до лав Збройних сил України. Він боронив свій народ, свою родину, свою країну. 15 лютого 2015 року під час виконання бойового завдання поблизу Логвинового на Донеччині воїн загинув. Йому мало б виповнитися лише 25 років.
Пам’ять про Героя у Дмитрівці бережуть із любов’ю, болем і вдячністю. Під час мітингу учасники поклали квіти до меморіальної дошки Миколі Бутенку.
За рік громада втратила ще чотирьох своїх синів
Цього року Вишневу алею продовжили новими деревами. Новими іменами. Новим болем. Новою вічною пам’яттю.
Під час мітингу-реквієму учасники згадали чотирьох Захисників, яких громада втратила у 2025 році:
- Олександр Васильович Артьомов — загинув 25 травня 2025 року.
- Едуард Олександрович Ананко — раптово помер 31 липня 2025 року внаслідок тяжкого захворювання.
- Віктор Олександрович Савченко — загинув 2 серпня 2025 року.
- Олександр Андрійович Середа — загинув 29 березня 2025 року.
Їхні портрети винесли під удари дзвону. У цей момент площа завмерла в тиші. Обличчя Героїв дивилися зі світлин — молоді, сильні, рідні для своїх сімей і для громади.
Вони мріяли жити, любити, працювати, будувати майбутнє. Але стали щитом для України.
"За кожним іменем — життя"
Під час заходу звучали слова вдячності родинам загиблих Захисників — матерям, дружинам, рідним, які несуть свій біль із великою гідністю.
Для них ці імена — не просто перелік у скорботному списку. Це сини, чоловіки, брати, батьки. Це рідні голоси, спогади, фотографії, речі, які нагадують про найдорожчих.
Учасники мітингу наголошували: пам’ять про загиблих має бути не лише в офіційних промовах чи датах. Вона має жити у щоденній повазі, у доглянутих місцях вшанування, у розповідях дітям, у спільних діях громади.
Бо за кожним прізвищем — подвиг. За кожним деревом — людина, яка любила Україну більше, ніж власне життя.
Слово до громади сказала Наталія Стиркуль
Голова Дмитрівської громади Наталія Стиркуль
До учасників мітингу звернулася Дмитрівський сільський голова Наталія Стиркуль.
У своєму виступі вона закликала схилити голови перед світлою пам’яттю всіх, хто віддав за Україну найдорожче — власне життя. Вона наголосила, що полеглі Захисники пішли у безсмертя, щоб інші могли жити, працювати, бачити світанки, виховувати дітей і вірити у майбутнє.
"Їх уже немає поруч фізично, але вони назавжди залишаються у серцях рідних, у домівках, у прапорах, що майорять над вільною землею, у кожному подиху незалежної України", - зазначила Наталія Стиркуль.
Імена, які громада пам’ятає
Під час хвилини мовчання присутні згадали всіх загиблих земляків, які віддали життя за Україну. Звучали імена:
- Віктор Голий,
- Микола Бутенко,
- Антон Мазур,
- Іван Дєдушков,
- Віктор Охріменко,
- Іван Губаль,
- Владислав Озеряник,
- Віктор Костенко,
- Володимир Ратушний,
- Руслан Абаранок,
- Валентин Дончик,
- Богдан Хомовський,
- Олександр Бабич,
- Петро Дюкарєв,
- Юрій Лосєв,
- Сергій Снєгов,
- Сергій Дергунов,
- Андрій Агафонов,
- Андрій Щур,
- Сергій Щербінін,
- Олександр Пермітін,
- Олег Ященко,
- Володимир Коваленко,
- Андрій Глушко,
- Віталій Бондаренко,
- Дмитро Лапковський,
- Олександр Катана,
- Микола Станіславчук,
- В’ячеслав Булгару,
- Іван Власенко,
- Андрій Зарецький,
- Євген Бацанов,
- Олександр Артьомов,
- Едуард Ананко,
- Віктор Савченко,
- Олександр Середа.
Після хвилини мовчання прозвучала пісня "Мати журавлика" у виконанні Оксани Гайчук.
Нові дерева — як продовження пам’яті
Донька загиблого захисника Едуарда Ананка - Анастасія
Після мітингу-реквієму матерів, дружин, рідних полеглих Захисників та учнів запросили закласти нові деревця на честь Героїв-земляків.
Дерево — це символ життя, сили, продовження і надії. Воно тримається корінням за землю, а кроною тягнеться до неба. Так само і пам’ять: корінням вона живе в серцях людей, а душею тягнеться до тих, хто вже у вічності.
Вишні на Алеї щовесни вкриватимуться білим цвітом. І цей цвіт нагадуватиме громаді про чистоту душ Захисників, про їхню жертовність, про любов до України і про ціну, яку вони заплатили за свободу.
Щоб діти знали, кому завдячують мирним небом
Організаторка заходу, начальниця відділу культури і туризму Дмитрівської сільської ради Лідія Міркотан закликали жителів громади приходити до Алеї, зупинятися біля дерев, читати імена, розповідати дітям про Героїв.
Бо пам’ять живе доти, доки її бережуть. Вона потребує не лише слів, а й дій: доглянутих місць вшанування, спільних зустрічей, тихих хвилин біля світлин, посаджених дерев, квітів і щирої людської вдячності.
Вишнева алея "Жива пам’ять" у Дмитрівці — це місце, де біль родин стає спільною пам’яттю громади. Місце, де імена не губляться у часі. Місце, де кожна весна буде нагадувати: Герої живуть, доки ми пам’ятаємо.
Матеріал підготовлено в рамках проекту «Підсилення місцевих ЗМІ в Україні», який виконується за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу та NIRAS Sweden AB, та завдяки фінансуванню від Шведського інституту.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
