У селі Цибулеве дев’ять жінок віком понад 60 років чотири дні на тиждень збираються разом, щоб плести маскувальні сітки для українських військових. За чотири роки волонтерки громадської організації "Цибулівські нескорені серця" виготовили близько 24 тисяч квадратних метрів захисту.
У межах проєкту "Громади під тиском війни: виклики, рішення, люди" волонтерську групу відвідала голова Дмитрівської громади Наталія Стиркуль. Вона подякувала жінкам за невтомну працю, поцікавилася їхніми потребами, долучилася до плетіння та на власному досвіді переконалася, скільки сил, часу й уміння потребує виготовлення кожної сітки.
Чотири дні на тиждень — по три години роботи
Керівниця ГО "Цибулівські нескорені серця" Наталія Єльник та голова Дмитрівської територіальної громади Наталія Стиркуль Автор: Катерина Матко
ГО "Цибулівські нескорені серця"
Керівниця громадської організації Наталія Макарівна Єльник розповідає: постійне ядро волонтерської групи складають дев’ять жінок. Більшість із них — старші за 60 років.
Чотири дні на тиждень вони приходять до волонтерського осередку та працюють по три години. Однак звичний графік змінюється, коли надходить термінове замовлення від військових.
"Якщо Захисникам сітки потрібні терміново, ми плетемо, не зважаючи ні на день, ні на час. Бо життя наших військових — найголовніше", — говорить Наталія Єльник.
У середньому за місяць цибулівські волонтерки виготовляють від 500 до 600 квадратних метрів маскувальних сіток. За рік це понад шість тисяч квадратних метрів, а за чотири роки — близько 24 тисяч квадратних метрів захисту.
Група веде детальний облік виготовлених сіток, отриманих пожертв і витрат. За їхніми підрахунками, лише протягом 2025 року волонтерки сплели 6265 квадратних метрів маскувальних сіток.
"Вони всі наші"
Сітки відправляють не лише військовослужбовцям із Цибулевого чи Дмитрівської громади. Допомагають усім підрозділам, які звертаються із запитами.
"Коли мене запитують, кому ми відправляємо сітки, я завжди відповідаю: нашим. Бо всі Захисники — наші. Ми можемо навіть не знати людину особисто, але коли вона просить про допомогу, не відмовляємо", — пояснює Наталія Єльник.
Попит на маскувальні сітки залишається постійно високим. Іноді волонтерки одразу отримують замовлення на десять сіток розміром шість на вісім метрів. Це 480 квадратних метрів і майже місяць роботи невеликої групи.
Через велику кількість запитів жінки не завжди можуть виконати замовлення у бажаний термін. Тоді чесно попереджають військових, що доведеться зачекати, і радять пошукати можливість отримати сітки швидше в іншому місці.
Але часто у відповідь чують:
"Ми почекаємо. Нам не потрібно швидше — нам потрібні ваші сітки»".
Для волонтерок такі слова є особливо цінними. Військові відзначають, що цибулівські сітки щільні, надійні та добре виконують своє призначення.
Матеріалами забезпечені, але не вистачає рук і часу
Для роботи громадська організація самостійно закуповує сіткову основу, спанбонд, шпагат та інші необхідні матеріали.
Допомагають небайдужі жителі Цибулевого, друзі й земляки, які нині перебувають за кордоном, але продовжують підтримувати волонтерську групу донатами. Подякували волонтерки за фінансову допомогу Світлані Любочевській та її бригадію Основним постійним благодійником організації є фермерське господарство "Росток".
За словами Наталії Єльник, нині група має можливість придбати необхідні матеріали. Головна проблема — обмежені людські ресурси.
"Ми не встигаємо одночасно виконати всі замовлення. Запитів багато, а нас дев’ять. Та ми намагаємося допомогти кожному, хто звертається", — розповідає керівниця організації.
Окремим викликом залишаються витрати на доставку готових сіток. Великі пакунки мають значну вагу й об’єм, тому їхнє пересилання може коштувати тисячі гривень. За словами волонтерок, доставка лише трьох великих сіток одного разу обійшлася у 2224 гривні. Жінки постійно шукають дешевші способи закупівлі матеріалів і відправлення допомоги військовим.
Від підручних тканин — до системної волонтерської роботи
Галина Москаленко
Галина Мокаленко пригадує, що плести сітки жінки почали ще в перші дні повномасштабної війни.
Спочатку використовували все, що мали під руками. Вдома розрізали тканину на смужки, приносили її до спільного місця роботи й виготовляли перші сітки для військових, які несли службу на блокпостах.
Згодом волонтери об’єдналися у громадську організацію "Цибулівські нескорені серця", налагодили закупівлю якісніших матеріалів, облік надходжень і витрат, а також постійний зв’язок із військовими.
Галина Москаленко
Для Галини ця робота особливо особиста — її син захищає Україну.
"Я з перших уст знаю, наскільки важко нашим військовим. Тому з перших днів і дотепер не відступаю від своєї мети. Скільки матиму сил — стільки допомагатиму", — говорить волонтерка.
У кожної жінки — своя мотивація приходити
Любов Жучковська
Серед волонтерок є корінні жительки Цибулевого й ті, хто переїхав до села нещодавно. У кожної — власна історія, але всіх об’єднує бажання допомогти українським військовим.
Любов Жучковчська родом із Вінниччини. Її син із перших днів повномасштабної війни став на захист України та нині служить у медичній службі одного з підрозділів.
"Я роблю те, що можу. Тут усі зібралися заради однієї мети — допомогти військовим і наблизити нашу Перемогу", — каже жінка.
Марія Федорова
Марія Федорова плете маскувальні сітки від початку війни. Її син займається волонтерством, тому вона також вирішила долучитися до спільної справи.
Валентина Бондаренко та Любов Жучковська
Валентина Бондаренко приєдналася до групи у 2023 році. Її зять служить у війську.
"Хочу, щоб наші сітки захищали військових і берегли їхні життя. Дуже чекаю, щоб війна закінчилася і ми знову жили у мирній та вільній країні. Нехай наші сітки оберігають наших золотих хлопців", — говорить волонтерка.
Галина Лизунова
Галина Лизунова зізнається: жінки приходять плести навіть тоді, коли почуваються недобре.
"Ми, як усі матері, хвилюємося за наших хлопців, молимося і плачемо. Але вирішили допомагати саме так. Навіть коли хворіємо, все одно приходимо, бо хочемо наблизити Перемогу".
Надія Пославська
Надія Петрівна Пославська із 2020 року перебуває на заслуженому відпочинку. Та після початку повномасштабної війни, каже, не змогла залишатися осторонь і вирішила долучитися до волонтерської роботи.
— Коли почалося повномасштабне вторгнення, я зрозуміла, що не можу просто сидіти вдома. Хотілося робити щось корисне, допомагати тим, чим можу. Тому почала плести маскувальні сітки. Готую та нарізаю матеріал, вплітаю смужки в основу. Усвідомлення того, що наша робота допомагає військовим і, можливо, рятує чиєсь життя, дає сили продовжувати, — розповідає Надія Пославська.
"Хтось допомагає моїм синам, а я — іншим військовим"
Ольга Голопура
Ольга Голопура переїхала до Цибулевого та приєдналася до волонтерської групи у 2025 році. Двоє її синів захищають Україну.
"Я плету сітки для інших військових, а десь інші люди допомагають моїм синам. Це мій обов’язок і щире бажання. Найбільше хочу, щоб усі наші Захисники повернулися додому живими та здоровими", — розповідає Ірина.
Ганна Федорова
Ганна Федорова — вчителька на пенсії. Протягом трудового життя вона навчала дітей любити родину, рідне село й Україну. Тепер продовжує служити цим цінностям через волонтерство.
"Я прийшла внести свій вклад і допомогти нашому війську. Кожна сітка може в потрібну хвилину захистити чиєсь життя. Ми повинні підтримувати свою армію, свою державу і свій народ, щоб чужинці не панували на нашій землі", — наголошує жінка.
Лялька-оберіг стала візитівкою цибулівських сіток
Наталія Єльник, Наталія Стиркуль та Галина Москаленко
До кожної партії маскувальних сіток волонтерки додають невелику ляльку-оберіг. Вона стала впізнаваною візитівкою громадської організації.
Після попередньої публікації на сайті Знам’янка.City та в газеті "Сільське життя" до Наталії Єльник почали надходити повідомлення від військових, колишніх жителів села та її учнів. Люди писали, що бачили цибулівські сітки з лялькою-оберегом на різних напрямках фронту.
Один із колишніх учнів повідомив, що впізнав сітку на Донецькому напрямку саме завдяки цьому символу. Інші військові також підтверджували, що користуються сітками, виготовленими у Цибулевому.
Наталія Єльник
"Для нас це дуже приємно. Ми розуміємо, що нашу роботу знають, що вона справді потрібна. Після публікацій люди пишуть відгуки, дякують, розповідають, де бачили наші сітки. Це підтримує і додає сил", — говорить Наталія Єльник, яка 41 рік пропрацювала у школі та нині є ветеранкою педагогічної праці.
Плетіння сіток потребує вміння та навичок
Наталія Стиркуль плете сітку
Під час зустрічі Наталія Стиркуль подякувала жінкам за чотири роки безперервної волонтерської праці, підтримку військових та готовність відгукуватися на запити з різних регіонів України.
Волонтерки провели для керівниці громади невеликий майстер-клас. Наталія Стиркуль спробувала вплітати смужки матеріалу в основу й побачила, наскільки важливо дотримуватися щільності та напрямку.
"Чотири роки ці жінки системно й безкорисливо працюють заради наших Захисників та Захисниць. За цифрами у тисячі квадратних метрів стоять щоденні зусилля, втома, відповідальність і велика любов до України. Сьогодні я сама спробувала долучитися до плетіння й переконалася, що це непроста робота. Вона потребує навичок, уважності, фізичних сил і злагодженості всієї команди.
Щиро дякую громадській організації “Цибулівські нескорені серця”, кожній волонтерці, благодійникам і жителям, які підтримують цю важливу справу. Для нас також важливо почути, з якими труднощами стикаються жінки, та спільно шукати можливості допомоги, зокрема у вирішенні питань доставки готових сіток. Праця цих волонтерок — приклад стійкості, небайдужості та справжньої єдності громади", - зазначила Наталія Стиркуль.
Під час розмови обговорили потреби організації, значну кількість замовлень, витрати на доставку готових сіток і можливі шляхи підтримки волонтерської групи.
"Або ти захищаєш країну, або допомагаєш тим, хто її захищає"
Попри втому, вік і щоденні турботи, цибулівські волонтерки не припиняють роботу.
"Як би нам не було важко, нам не буде соромно дивитися в очі нашим Захисникам. Ми допомагаємо так, як можемо. Сьогодні або ти захищаєш країну, або підтримуєш тих, хто це робить. Отак і працюємо. Перемога буде за нами", — підсумовує Наталія Єльник.
За кожним квадратним метром маскувальної сітки — години праці, втомлені руки, материнські молитви й велике бажання вберегти чиєсь життя. Поки військові звертаються по захист, дев’ять жінок із Цибулевого продовжують приходити до волонтерського осередку та вплітати у сітки свою турботу, віру й надію.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
