В Україні презентували Дорожню карту для активації та реінтеграції вразливих груп на ринку праці. Документ розробила ГО «Українська Асоціація Маркетингу» в межах Мультидонорської ініціативи Skills4Recovery.
Презентація відбулася 23 вересня 2026 року онлайн. Участь у заході взяли представники державних органів, міжнародних партнерів, бізнесу, громад та громадських організацій.
Чому виникла потреба у Дорожній карті
Автори дослідження поставили питання: чому, попри велику кількість програм підтримки, багато людей досі залишаються поза ринком праці.
Дослідження тривало понад пів року. Команда проаналізувала понад 140 державних і міжнародних ініціатив та більше 100 успішних кейсів у різних регіонах України.
Також провели консультації з представниками державних органів, бізнесу, закладів освіти, громадських організацій та людьми, які безпосередньо стикаються з бар’єрами під час пошуку роботи. Польові дослідження проходили, зокрема, у Києві, Миколаєві, Дніпрі, Тернополі, Полтаві, Івано-Франківську та Вінниці.
У результаті дослідники виявили проблему не стільки у відсутності можливостей, скільки у тому, що вони часто розрізнені, а людям складно зрозуміти, куди звертатися, яку підтримку вони можуть отримати та що робити далі.
«Люди випадають між цими прогалинами», — зазначив представник вразливої групи Ігор під час однієї з фокус-груп.
Від пошуку роботи — до стабільної зайнятості
У Дорожній карті шлях людини до працевлаштування описали як сім послідовних кроків:
- поінформованість;
- оцінка готовності;
- орієнтування та мотивація;
- вибір траєкторії;
- адаптація на новому робочому місці;
- супровід;
- забезпечення довгострокової результативності.
Автори наголошують: часто підтримка людини фактично закінчується після її працевлаштування. Однак саме період адаптації та подальший супровід можуть бути не менш важливими для того, щоб людина не втратила роботу.
Три головні висновки Дорожньої карти
Автори документа сформулювали три ключові тези.
Перша: підтримку вразливих груп потрібно перестати розділяти на окремі програми для різних категорій. Натомість необхідна зрозуміла система супроводу людини.
Друга: Україні не бракує успішних прикладів — потрібно навчитися масштабувати ті рішення, які вже працюють.
Третя: результатом має бути не просто факт працевлаштування, а стала зайнятість, економічна самостійність і добробут людини.
Які рішення вже показали результат
Під час презентації представили кілька практик, які, на думку авторів, можна поширювати в інших громадах та організаціях.
Серед них — модель єдиного вікна для підтримки внутрішньо переміщених людей, диференційований кейс-менеджмент, співпраця бізнесу із закладами освіти та корпоративними академіями.
Наприклад, ГО «Епіпросвіта» перенавчила понад 450 жінок, а показник їхнього працевлаштування після навчання становив 80%.
Також у презентації навели приклади роботодавців, які зберігають робочі місця для мобілізованих працівників, та проєкти з професійного перенавчання жінок на технічні спеціальності.
Загалом у межах проєкту підготували 60 практичних документів, серед яких 45 шаблонів для впровадження дуальної форми освіти. Вони вже розміщені на онлайн-платформі DualUA. Також розробили порадники з інклюзивного навчання та комунікації з вразливими групами.
«Не людина ходить за послугою, а послуга ходить за людиною»
Під час презентації представники державних органів наголошували на необхідності людиноцентричного підходу.
Директор Департаменту зайнятості Міністерства економіки та довкілля України Богдан Матвійчук зазначив, що дослідження виявило дисбаланси між попитом і пропозицією робочої сили, освітою та потребами роботодавців, а також бар’єри для доступу вразливих груп до підтримки.
«Не людина ходить за послугою, а послуга ходить за людиною», — сформулював підхід представник міністерства.
Водночас очільниця Директорату професійної освіти МОН України Ірина Шумік розповіла про розвиток інституту кар’єрного радництва у закладах професійної освіти та наголосила на необхідності адаптувати освітній простір до потреб людей з інвалідністю.
Бізнес уже має свої успішні приклади
Під час заходу представники бізнесу та громад розповіли про практичні рішення.
Наприклад, компанія МХП створила центр підтримки ветеранів та програму «МХП Поруч», у межах якої за мобілізованим працівником закріплюють особистого координатора.
Один із наведених прикладів — ветеран Олександр Шумлянський, який після поранення втратив зір, перекваліфікувався на масажиста. Компанія облаштувала для нього робоче місце та оплатила навчання. Нині він працює та займається спортом.
ДП «Ліси України», за словами представниці підприємства, зберігає робочі місця за всіма мобілізованими працівниками. Показник повернення демобілізованих на роботу становить 90%. Підприємство також працевлаштовує ветеранів через державну платформу «Кар’єра ветерана».
Є й приклади на рівні громад. Гощанська громада, зокрема, розповіла про працевлаштування ветеранів в органах місцевого самоврядування, розвиток релокованого закладу професійної освіти та співпрацю з бізнесом.
Підтримка має давати людині можливість самостійно заробляти
Окремо учасники говорили про соціальне підприємництво та підтримку малого бізнесу.
Представниця благодійного фонду «Це Крафт» розповіла про револьверний грантовий фонд для мікро- та малого бізнесу з малих громад. Серед прикладів — ветеран-сировар, який отримав 70 тисяч гривень на закупівлю молока для відновлення виробництва після повернення зі служби.
«Ми даємо людям вудочку, щоб вони самі собі заробляли», — пояснила Вікторія Кулакова.
Водночас представники соціального бізнесу наголосили: безбар’єрність має бути реальною, а не лише декларативною.
Чи вдасться масштабувати успішні проєкти
Представник Світового банку Шіро Накато звернув увагу на ще одну проблему — перехід від окремих успішних пілотних проєктів до системних рішень.
Для цього потрібні не лише успішні приклади, а й достатні фінансові та кадрові ресурси, а також оцінювання результатів.
Таким чином, головна ідея Дорожньої карти — не створювати ще більше розрізнених програм, а поєднати вже наявні можливості та зробити шлях людини до роботи зрозумілим і послідовним.
Особливо важливо, щоб підтримка не завершувалася в день працевлаштування. Адже кінцевою метою має бути не просто отримання роботи, а можливість людини закріпитися на ній, бути економічно самостійною та повноцінно брати участь у житті громади й країни.
Повний текст виступів дивиться на YouTub каналі Української Асоціації Маркетингу: https://www.youtube.com/@uma9341
Джерело: пресреліз ГО «Українська Асоціація Маркетингу».
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
