Вітаю всіх вас, шановні мої читачі.
Пропоную вам кілька віршів лірики кохання. Адже як без нього в житті? Тільки ці почуття підтримують наш емоційний стан, який так необхідний для всіх нас у будь-якому віці, у будь- якій ситуації, який живить, надихає, допомагає долати, здавалося б нездоланне.
Ну і як же без настроїв зими? Вона чарує нас своїми щоденними неймовірними картинами, душа рветься їх описать, але фізично не вистачає часу на все. От про це мій ще один вірш. Дякую всім вам, що ви, при всій вашій зайнятості, зі мною. Заходьте на сторінку, відволікайтеся від набридливих однотипних буднів. Дайте можливість перезавантажитись душі.
Заплуталась душа у павутині днів
Заплуталась душа у павутині днів
І спотикається через суєтність буднів.
Мораль вичитував мій розум, як умів -
Все чудувався на труди марудні¹.
Заплуталась душа у павутинні днів
Та кинь ти об землю усі діла,
Все викинь з голови хоча б на днину,
Очисть ти свою душу добіла,
Дай волю литись світлу безупину.
Емоції мої дійшли до краю вже:
Між треба й хочу крутять веремію²,
Душа яріє, в помислах цвіте ...
Ця ноша днів ... Я просто шаленію.
Й суцвіття слів складаються в рядки
І почуття дзвенять, як струни арфи,
І не слова, а фраз моїх мазки
Малюють зиму, кутаючись в шарфи.
У шарфи із душевних порівнянь,
Що зляжуться в просонцених велюрах,
Де ставною ходою йде зима,
А поруч січень на коні алюром³.
І сніжний атлас збілених доріг,
Незайманий після нічної хуги,
Притихлий вітер для краси зберіг
І вдів весь світ із інею в кольчуги.
Моя уява тішить білий світ
Й чиєсь серденько стишиться в розпуці.
У зимній тиші ангели привіт
Нам шлють у кожнім хрускоті і звуці.
Це сяйво біле, аж до сліпоти,
Цнотлива недотóрканість до млості...
Насолодись, бо скоро сонцевій
Запросить дощ із хмарами у гості.
Малюю свої образи в рядках:
Вони лягають легко, як сніжинки,
Й летять у вись, як світлокрилий птах
Й сягають до найвищої хмаринки.
І я за ними в сонцевись лечу,
І очищається душа в польоті,
І все, що завтра - буде по плечу,
Бо я сьогодні на найвищій ноті.
¹ марудні –клопітливі, ті що вимагають багато часу і зусиль
²веремію - сильний крик, галас з метушнею з безладним рухом
³алюр – характер бігу коня
Заглянь в душі моєї глибину
Заглянь в душі моєї глибину,
Знайди там струни і заграй уміло,
Допоки ти знайшов лише одну
І то ти награєш чомусь несміло.
Заглянь в душі моєї глибину
Не бійся, діставай відразу всі,
Із ніжністю торкнись до них рукою:
Полинуть хвилею вони у світ
І піснею повернуться дзвінкою.
Поллються переливами вони,
Наповнюючи повінню п'янкою.
І поєднають відчуттям весни
Цей дивний світ з тобою і зі мною.
Кружляє світ у дивнім коловерті
Кружляє світ у дивнім коловерті
Душа ж струною лине у блакить,
Кохать тебе я буду до загину,
Нам ще багато треба пережить.
Кружляє світ у дивнім круговерті
Твоя душа в моїй не спопеліє
І навіть зжухла піснею бринить.
Зігрій її й вона тебе зігріє -
Вона тебе не може не любить.
Із квітом саду любощі шалені
Розтоплять холод невблаганних літ.
Сприйми зізнання, пригорнись до мене
І затремтить від насолоди світ.
Бо ми з тобою ще не все сказали,
Хоча межінь¹ тривожить в почуттях
Я розвогню тебе своїм коханням
І заново почнем своє життя.
Ми удвох довишиваєм долю
Світлими багрянками садів
І відпустим почуття на волю
Піснею співучих солов'їв.
Межінь – найнижчий рівень води в річці
Сон
Цю ніч в кольоровому сні,
Як ляпас, ввірвався в спокій.
Ти глянув у очі мені
Й розтанув в безодні глибокій.
Сон
А погляд твій так зачепив
Синього неба відтінком.
Він душу так жадібно пив,
Стелячись в неї барвінком.
Вир почуттів ніс до неба,
В пелюстках цілунків жаріла,
Повільно пірнала я в тебе
Й від щастя так лячно тремтіла.
Обоє були безсилі,
Хоч знаєм - не маєм права.
Хлюпали дотиків хвилі,
Лягала на нас заграва.
Попрошу човна уклінно
І через хвилі помчуся,
А не даси - неодмінно
В погляді синім втоплюся.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
