Життєва доля Євгенії Бєлкіної з Новороманівки вражає своєю трагічністю, але донька та онуки дають їй сили жити далі.
Євгенія розповіла про своє нелегке життя та гіркий досвід втрат близьких людей.
Як склалося життя пані Євгенії
Євгенія Яківна Бєлкіна народилася в Молдавії 22 червня 1966 року. Переїхали на Україну коли, вона закінчила 8 класів. ЇЇ батька відправили у відрядження і вони вирішили переселитися у Знам’янку.
Євгенія Бєлкіна з донькою Оксаною
“Коли закінчила навчання у школі, відразу пішла працювати у ПМС 63 на залізницю. Мені було 18 років, коли я вийшла заміж. Чоловік був старшим на 10 років і ми разом працювали, так ми познайомилися, одружилися і почалося наше спільне сімейне життя.
Але не щасливою виявилася моя жіноча доля. Народився син, але помер під час пологів. Розпочалася чорна смуга у нашому житті. Потім народилася донька, коли їй було 11 місяців, вона тяжко захворіла на запалення легенів і також померла.
Потім отруївся чоловік і його не спасли, він пішов слідом за нашими дітками... Я залишилася сама. Це було страшним випробуванням, але я працювала та жила з надією на майбутнє." - поділилася спогадами жінка.
Доля подарувала донечку Оксану
"Одного разу я поїхала до сестри у Новороманівку на гостину і зустріла свого другого чоловіка Сергія. Я пішла допомогти сестрі на фермі, Сергій працював на тракторі і ми там познайомились. Потім одружились.
У 1988 році у нас народилася донька, але вона померла, коли їй виповнилося 4,5 місяці, чорна смуга мене не покинула і на цей раз. Але доля змилувалася і подарувала мені мою донечку Оксану у 1991 році, яка є моєю опорою і розрадою у цьому житті. Потім через рік у нас народився син Микола, а у 1996 році - син Сергій." - розповіла пані Євгенія.
Травень для матері став чорним місяцем у календарі
Потім жінка розказала, що все було добре, поки не почалася війна. Сини пішли воювати. Сергій ще у 2018 році пішов у АТО, отримав 3 контузії, коли почалося повномасштабне вторгнення він відразу відправився на Передову. Він загинув 30 травня під час виконання бойового завдання у смт Метьолкіне під Сєвєродонецьком, обставини його загибелі досі з’ясовуються. Він не дожив до свого 26-річчя всього 9 днів…Поховали Сергія у рідному селі у Новороманівці.
"Через 11 місяців 3 травня 2023 року під Бахмутом загинув і мій старший син Микола. Був артобстріл і міна залетіла до нього в окоп, і він загинув від множинних осколкових поранень. 4 травня його забрали з поля бою, а 10 травня ми його поховали,” – розповіла про своє нелегке життя та страшні втрати Євгенія Яківна.
“У мами я одна залишилася, всі рішення приймаємо спільно. Вона жити не хотіла. Я взагалі хотіла також піти воювати, бо втрата братів була дуже тяжкою. Але в мене підростають два синочки і мені потрібно їх виховувати. Вони дуже схожі на своїх загиблих дядьків. Старший син схожий на Колю, такий же врівноважений і спокійний, а менший - копія Сергія. Разом з мамою ми переживаємо нашу тяжку втрату найрідніших людей.“ – розповіла донька Євгенії Оксана.
Матеріали підготовлено на замовлення ГО «Креативний простір Суботцівської громади «Інсайд» в ході реалізації локального проєкту «Молодь Суботцівської територіальної громади – амбасадори миру та безпеки» та в межах Проєкт "Зміцнення потенціалу молодіжних та жіночих ОГС у розбудові та підтримці миру" реалізується у співпраці зі структурою ООН Жінки в Україні та за підтримки Уряду Норвегії.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
