7 вересня минає 2 роки, як загинув житель Знам’янка Друга Сергій Олександрович Назаров. Під час наступу на Херсонському напрямку, він керував танком у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Кості Гордієнка. Під нищівними ударами ворога, Сергій виштовхнув з кабіни свого побратима, а сам повернув танк, закривши ним колону українських військових. Цим він врятував життя багатьох українських воїнів. Побратими не залишили Сергія в палаючій машині — під шквальним вогнем витягли його з танка, але отримані опіки виявилися несумісними з життям.
Залишилися мама, дружина, двоє дітей, сестри Світлана та Людмила, які свято бережуть пам’ять про Сергія.
Рідні полеглого захисника розповіли Знам'янка.City, яким був Сергій, яке рішення змінило його долю.
Мама Валентина, дружина Ксенія, діти Варвара і Лев, сестра Світлана та племінниця зі світлинами загиблого Героя.
Спогади мами
Сергій Назаров
Сергій Назаров народився 20 листопада 1981 року у селищі Знам’янка Друга. Він навчався у місцевій школі №6, де його завжди відзначали як сумлінного та старанного учня.
Після закінчення школи Сергій продовжив освіту в професійному технічному училищі №12. Проте його справжньою мрією була залізниця. Для досягнення цієї мети він вступив до Кременчуцького фахового коледжу, який успішно закінчив з червоним дипломом.
Після закінчення навчання, у 2001 році Сергій розпочав свою трудову діяльність на залізниці. Він починав як слюсар-ремонтник залізничних колій, потім став бригадиром, а пізніше — майстром. Його відданість роботі, відповідальність та професіоналізм дозволили йому швидко здобути повагу серед колег.
"Син був найменшим у сім’ї. Сестри Світлана та Людмила його любили, були завжди разом. Змалечку був спокійним та відповідальним. До школи пішов у п’ять з половиною років, дуже хотів навчатися і до 4 класу мав гарні оцінки. З 5 класу часто хворів.
Сергій підріс і уподобав техніку, завжди допомагав батькові ремонтувати автомобіль, розбирався у будь-яких деталях. Ніколи не створював проблем, був підтримкою і опорою. Мені дуже не вистачає його посмішки, його спокійного і впевненого погляду, його приємного голосу", - згадує мама Валентина.
Кохання було поруч
Сергій та Ксенія жили неподалік, товаришували, спілкувалися, були друзями. Одного разу зрозуміли, що розлука гнітить, і що вже жити одне без одного не можуть ні хвилини.
"Сергій запропонував бути разом, я погодилася, бо він вже давно заполонив моє серце своєю увагою, стриманістю, добротою, щирістю. 27 грудня 2010 року ми розписалися. Зранку нікому нічого не сказали, повідомили рідних, коли були вже законними чоловіком і дружиною", - згадує дружина загиблого захисника Ксенія Назарова.
Молодість, щасливе сімейне життя, мрії, плани – все було щиро. Багато приємних моментів згадує Ксенія. Вони сім’єю любили разом відпочивати, їздили у Кропивницький парк розваг, на відпочинок до річки.
У молодого подружжя у 2011 році народилася донька Варвара, а в 2013 році сім’я поповнилася сином, назвали Левом.
"Сергій був уважним чоловіком і гарним батьком. Дуже радів, коли дізнавався, що чекаємо дитину. Разом обговорювали імена для малюків. Він завжди приділяв увагу дітям, їх розвитку, знаходив час та ходив з ними на спортивні та ігрові площадки, взимку катав на санчатах.
Сергій Назаров з дітьми
Коли Варя пішла в перший клас, він допомагав їй з навчанням. Пам’ятаю, як вони разом збирали осіннє листя на урок з праці.
Будучи на передових позиціях, чоловік знаходив час зателефонувати мені, мамі та дізнатися, як у нас справи. Був випадок, що їхали через Знам’янку, то він на 5 хвилин забіг додому, розбудив дітей, обійняв, поцілував, такий щасливий був, що нас побачив", - згадує дружина Ксенія.
Сергій Назаров з дітьми
Жінка розповіла, що 30 серпня Сергій зателефонував і привітав доньку Варвару з днем народження, а 31 серпня був важкий бій, зранку він сфотографував метеликів, але не встиг їй надіслати.
"Сергій знав, що мені подобаються метелики, і зранку сфотографував їх. Вони сиділи у нього на руці, але надіслати не встиг. Це фото я знайшла в його телефоні. Я зрозуміла, що він сфотографував їх для мене", - каже Ксенія.
Сергій Назаров тримає на руці метелика
Вибір, що змінив долю
У 2021 році Сергій прийняв доленосне рішення — підписав контракт та пішов захищати Батьківщину. Це було свідоме рішення, про яке він не повідомив навіть своїх близьких. Як згадує його дружина: "Він так вирішив. Це був його свідомий вибір".
З початком повномасштабного вторгнення Сергій відважно захищав кордони на сході України. Тримав позиції у Сєвєродонецьку, Лисичанську, Краматорську, перебував у Чернігові на Запорізькому напрямку. Його бойовий досвід, мудрість та виваженість викликали повагу серед побратимів.
Сергій Назаров
23 серпня Сергій зателефонував дружині і повідомив, що їдуть збирати кавуни. Ксенія зрозуміла, що прямують на Херсонщину - там було гаряче.
"Він так завжди говорив – загадками, але я його розуміла, адже не все можна було говорити по телефону. Чекала, вірила, підбадьорювала і місця собі не знаходила, коли не виходив на зв’язок. Одного разу зв’язку з Сергієм не мали 18 днів, 18 тривожних днів і ночей", - розказала жінка.
Сергій Назаров
31 серпня тривав важкий бій. Старший сержант Назаров Сергій отримав поранення під час танкового бою в населеному пункті Сухий Ставок Херсонської області. Відважний захисник своїм танком закрив колону українських військових, але отримав важкі опіки всього тіла. Його відправили до госпіталю.
Перебуваючи у Миколаївській лікарні, 1 вересня Сергій зібрав усі сили та зателефонував дружині. Він спокійним голосом повідомив: "Не хвилюйся, люба, у мене все добре, лише руки обгоріли. Підлікуюся і повернусь. Бережи дітей. Все буде добре". Це були його останні слова, які Ксенія запам’ятала на все життя. Він був її опорою, її надією, її Всесвітом.
4 вересня Сергій втратив свідомість, а сьомого вересня серце Героя зупинилося.
До Ксенії приїхали побратими чоловіка і повідомили про страшну втрату.
"Коли мені сказали, що чоловіка не стало, не повірила. Приїхали його побратими і повідомили жахливу звістку. Я була переконана, що його вилікують. Він мені так впевнено сказав, що обгоріли тільки руки, я йому вірила і надіялася, що скоро він буде вдома", - згадує ті хвилини жінка.
Мамине серце відчувало біду
Сучасна війна надзвичайно жорстока і навіть сила материнської молитви не змогла захистити.
Мама Сергія Назарова розповідає, що серце того дня боліло так, що тамувала нестерпний біль таблетками. А наступного дня повідомили, що сина не стало. Жінка втратила свідомість. За її здоров’я хвилювалися рідні.
Мама Валентина з дітьми
"Я не знаю, як витримало моє серце таку втрату. Пустий дім без сина, кричить і плаче душа. Не можу повірити, що Сергія немає. Таке відчуття, що він десь там - на передових позиціях захищає нас, нашу країну. І завжди таке відчуття, що він відчинить двері, зайде до оселі, усміхнеться, пожартує, щось цікаве розкаже, заспокоє. Він живе у моїх спогадах, у моєму серці", - говорить Валентина Назарова.
Прилетів додому лелекою
Сестра Світлана розповідає, що брат помер 7 вересня, а додому привезли - 14, в той день, вранці, до двору прийшов лелека. Птах довго стояв на порозі гаражу, де стояла автівка Сергія, а потім пройшовся двором. Лелеку всі рідні бачили до 9 днів, він то по городу ходив, то біля двору стояв, а потім пішов вздовж вулицею і більше не приходив.
«Сергій мені часто сниться, сни бувають пророчими. Інколи про щось попереджає, інколи просить щось. Ми з братом були нерозлучні з дитинства, і коли сім’ї створили, то жили по сусідству, часто ділилися і болями своїми, і радощами. Мені його дуже не вистачає», - говорить сестра Світлана.
Мрію чоловіка здійснила його дружина
Сергій мріяв маму та сім’ю відвезти на відпочинок за кордон.
Бабуся Валентина з онуками
"Все говорив, що закінчиться війна, я повернуся, візьму маму, сім’ю і полетимо за кордон. Але не встиг. Ксенія здійснила його мрію. З мамою та дітьми вона побувала в Єгипті. Для неї це було важливо", - розповідає сестра Світлана.
Бабуся Валя з онуками
"Намагаюся жити за двох, згадую мрії та плани чоловіка і докладаю всі зусилля, щоб їх виконати. Діти теж дуже сумують за татом. Його уваги та любові їм не вистачає", - говорить пані Ксенія.
Пам’ять про Сергія Назарова
Невимовно важко говорити про подвиг, який зберіг життя багатьох, але ціною власного. Сергій Олександрович Назаров — справжній Герой, чия самопожертва вразила всіх. Його життя було сповнене любові до родини та безмежної відданості Україні.
Родинне фото
Сергій залишив глибокий слід у серцях рідних, близьких, його побратимів та земляків. Його мама Валентина, сестри Світлана та Людмила, дружина Ксенія, діти Лев та Варвара, племінниця і вся родина вшановують пам’ять дорогого сина, брата, чоловіка і батька.
"Минає другий рік тяжких, гірких, нестерпних днів і ночей для всієї нашої родини", — каже сестра Світлана.
Рідні закликають всіх, хто знав Сергія Олександровича Назарова, згадати та помолитися за спокій його душі.
Вшанування пам'яті Сергія Назарова
Пам’ять про Сергія живе не лише в серцях його рідних, але й у спільноті, в якій він виріс і яку захищав. Його бойові побратими, друзі, сусіди та всі, хто його знав, шанують його подвиг і дякують за ту ціну, яку він заплатив за нашу свободу.
Сергій Назаров залишив по собі світлий слід, який буде нагадувати нам про його відвагу, любов до родини та Батьківщини. Він був і залишиться символом незламності українського духу, людиною, яка пожертвувала собою заради майбутнього нашої країни. Його героїчний подвиг буде жити вічно в наших серцях, як приклад найвищої відданості та любові.
Вічна слава Герою!!!
Цей матеріал вийшов за підтримки програми “Голоси України”, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа, Міністерством закордонних справ Німеччини та Федеральним комісаром з питань культури та медіа, і є частиною Ініціативи Ганни Арендт. Вони ніяк не впливають на наш контент і не несуть за нього відповідальність.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
