Шановні мої читачі, я пропоную знову поринути в світ пейзажної лірики, щоб відволіктися від круговерті буденності, хоча в постійному одноманітті вдається щось помітити і мені, що залишиться рядками на папері і, сподіваюсь, теплом наповнить ваші душі.

ПЕТРОВІ БАТОГИ

Спекотою обпечене повітря,

Зімлілий шлях... Надворі - ні ноги.

Замріяно гойдаються край стежки,

Як небосинь, петрові батоги.

Квіти - Петрові батогиКвіти - Петрові батогиАвтор: Unsplash

Настояна на полинах задуха,

Прив'яле різнотрав'я від жаги.

Та пнуться в вись, у небо льоноцвіту,

Як горді лицарі, петрові батоги

Гудуть джмелі махрові понад квітом,

Полохаючи тишу навкруги.

Над кошиками в голубінь залиті,

Люстерка неба - сині батоги.

Автор: Unsplash

А скільки ніжності в малесеньких очатах...

Як згага вляжеться, не скній ти від нудьги.

Іди, поглянь, як в душу заглядають -

Це видиво - петрові батоги.

Поруч деревій суцвіть хмаринки

Вітерець - лінивець колиса...

Придивись, неначе з неба впала

Ця небесна, неземна краса.

Стікає липень в пасіки медов'ям,

Загар приймають складені стоги,

А вздовж доріг милують небоцвітом

З фіалкопросинню петрові батоги.

П'ЯНКЕ РІЗНОМАЇТТЯ ТРАВОСТОЮ

П'янке різномаїття травостою,

Граючись, колише вітерець.

Верба полоще віти над водою

І гомонить вздовж плеса очерет.

ПриродаПриродаАвтор: Unsplash

Гойдає річка місяця на хвилях.

На диво це зібралися зірки.

Край скелі виглядає, наче брилик.

І гомонять осоки залюбки.

Туман дзеркаль так ніжно покриває,

Хова коханку-річку від усіх,

А річка, кокетуючи, гойдає,

Місяця під жаб'ячий посміх.

ЗНОВУ ЛИПЕНЬ...

Знову липень гойдає зорі на хвилях любові,

Знову пахне духмяно у лузі п'янкий травостій,

В'ється спогадом шлях, де згубилися радості долі,

Той далекий, що мчав у нестримність ілюзій та мрій.

Як солодко й щемно було нам в єдинім тім літі,

Де місяць лляв сяйвом з долонь, нас обох пригортав,

Де шептіли осоки, розтривожені, в сон оповиті,

І на хвилях кохання гойдав нас притишений став.

ЗакоханіЗакоханіАвтор: Unsplash

Ти цілуєш і пестиш, і ніжно торкаєш до щему...

Ми в місячнім сяйві - нерозривна частинка буття.

Як було це далеко й жалкувати за цим вже даремно...

Линуть вдаль дві стежини і у кожного власне життя.

Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!

Читайте також: Поезія - вільна душа