Шановні мої читачі! Сьогодні пропоную разом зі мною помандрувати та помилуватися краєвидами нашої землі, прочитати те, що навколишня краса навіяла в мою душу, в мої думки. Краса, яку створено для нас, для наших очей. Хоч на якийсь час читання віршів відволіче вас від тривог сьогодення, хоча це дуже важко, але необхідне хоч якесь перезавантаження, бо будь-які батарейки мають здатність сідати. Підзарядіться поезією, вийдіть на природу, помилуйтеся красою природи, а потім... далі.
Вихідний з осінню
Ми з тобою на зустріч запрошені -
Візьмем в себе на день вихідний
І гайнемо в гаї роззолочені,
Ні, не буде цей день в нас нудний.
Вихідний з осінню
Глянь, оділа шипшина намисто,
Терни вділись у синій горох,
Обліпихи у сизо-сріблистім
Нас з тобою стрічають удвох.
Набурмосений дуб стиха крекче,
Шамкотить, що вже вкотре не спить,
Бо жолуддя стукоче й шурхоче,
Щедро падає з гілля врозкидь.
А васильки в толочених травах,
Мов садові дрібні ліхтарі,
Нанизались на нитку жилаву,
Розповзлися по самій землі.
Наче синь всю із літа зібрали,
Додали фіалковий півтон,
В тьмяних травах перлинами стали -
Розбавляють пожухлий їх фон.
Ось безсмертник сузір'ями світить -
З літа промені сонця ввібрав,
Й деревій запізнілим розквітом
Вигляда крадькома з-поміж трав.
Кольорово чарують пейзажі.
Ми в осінній красі побули.
Небо птахи розписують крилами
Й звідти чути прощальне : "Курли!"
Ранок в серпневому лісі
Дрімає ліс в ранковій прохолоді,
Старезні клени ловлять дрижаки,
Між віття вітерець легенький бродить
І ніжно грає листям залюбки.
Осінь
Ліниво сонний птаха щось віть-вітька,
У відповідь їй інша щось сюрчить
І знехотя цвіркун у травах повза,
Його схололий голос ще мовчить.
В ранковім лісі тиша спочиває
Й холодними краплинами роса
Вчорашній пил із буйних трав змиває
І оживає зелені краса.
В фатиновій імлі сховався місяць,
Ніч мороком розтала в синяві,
Вже новий день гостинно землю топче
Сріблястим ранком в заспаній траві.
Ще весна в душі...
Ще весна в душі не відцвіла
Та літа минули непомітно.
І вже осінь розмахом крила
Небо розписала макоцвітно.
Закохані
Душу повнить мелодійність струн,
В погляді відсвічуючись світлом
І на хвилях мрій і сподівань
Линуть дні за обрій десь за вітром.
Ще хвилюють барви і краса,
І цей світ, напрочуд дивовижний,
В вишині химерні небеса
І спів птахІв милозвучно-різний.
Ще не надивилась на цей світ,
Досхочу в добрі не накупалась,
Не відчула, не передала...
То за інше, то за те хапалась.
Тільки капав крапельками час,
Як душа зливалася зі світом -
Отоді жила у віршах я,
Розчиняючись, як промінь світла.
І цих крапель, навіть не відро,
Може лиш цеберце назбиралось,
А душа, овіяна теплом,
У буденність звичну поверталась.
Все крутилась в вічній метушні,
Щоб було не гірше все, як в інших.
Бракло часу на саме життя,
Що лишалося чекати в вІршах.
Що те справжнє?.. Що воно моє?..
Чи чогось бува не розгубила?
Лиш раділа: я в цім світі є,
Дороблю, зроблю що не зробила.
А життя все таймер відбива.
Так роки минули непомітно.
Довго так жила і... - не жила,
Та ж горіла, як промінчик світла.
У очах твоїх...
В очах твоїх ясних сховався світ,
Манить погляд магнетичним сяйвом,
У душі скресає років лід
І вирують почуття із драйвом.
Осінь
Я тону у погляді твоїм
І душа зливається зі світом.
В повені хвилюють почуття,
Ллються через край теплом і світлом.
Я пірну у світ твоїх очей,
Хай несе нас двох в потоці щастя,
Пригорнеш ти до своїх плечей
Ніжністю наповнені зап'ястя.
Хвилять струни наших двох сердець,
У мелодії зливаючись єдиній
І ніхто із нас вже не плавець -
Розчинились в кожній ми краплині.
Можна я втоплюсь в твоїх очах?
Адже в них тонути - просто щастя.
Ми з тобою, як єдиний птах -
два крила... готові до причастя.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
