Радість і скорбота - змішані почуття, які переживаємо у житті: вірші поетеси зі Знам'янки

Шановні читачі! Весна приносить тепло в природу та в душі, разом з весною приходить оновлення навколишнього світу та почуттів, які загострюються і стають вразливими. Разом з цим вона приносить нам Великдень, поминальні дні і день пам'яті. Радість і скорбота - це змішані почуття, які переживає кожен з нас в життєдайному буянні, що приносить завжди надію. Про це, тобто про наше з вами життя сьогодні мої вірші.

Рада вас бачити на своїй сторінці, щиро вдячна за поширення моїх творів, за розширення читацької аудиторії. Бажаю всім вам миру і тепла в ваших душах.

Цвіте кульбаба

Весна розбризкала кульбабок ластовиння,

Що сонцю посміхаються з землі.

Відцвілі, наче кульки з павутиння,

Ледь стримують леліточки малі.

КульбабаАвтор: Pinterest

Як прийде час підхопить пух їх вітер

І понесе у вись, в небесну синь.

Через роки їх сонячні привіти

Засяють зором із земельних скринь.

І будуть знову посмішки на лицях,

І хтось сплете їх в сонячний вінок,

Хтось, граючись, захоче подивиться,

Як витанцьовують пушинки свій танок.

Чиєсь маля, зібравши їх в букетик,

Протягне мамі кульки золоті,

Старечі руки цвіт зберуть в пакетик,

Щоб пити чай, як ліки, квіти ті.

На них все хочеться дивитись і радіти,

І ніжним дотиком торкати сонцецвіт -

Вони вбирають очі, як магніти,

Як мікрокопії промінчиків їх цвіт.

Зависле сонце ранками їх будить,

Промінчики їх квіту розправля

І бджоли-скрипалі по цвіту блудять –

Їх співи чутно завжди іздаля.

Джмелі вже витягли свої тромбони

І репетирують із бджолами дует,

А роботяги-бджоли із фуд-зони

Все п’ють нектар і носять, носять мед.

А вечір пада в ніжну зелень трав,

І сонце тихо котиться на спадень,

Кульбаб промінчики він в кошики зібгав,

Щоб принести назавтра нових вражень.

Цвіте веснянками кульбаба у траві,

Сміються сонцю милі ластовинки

Й на, гладдю вишитім, біленькім рукаві,

Що вишила матуся для дитинки.

Вишила на згадку про весну,

Про перший крок назустріч сонцеквіту –

Дань радості і весняному дню,

Щоб зберегти ці весняні привіти.

Травень

Стара тополя розпустила пух,

Летять пушинки, як жмуточки вати,

А поруч іви коси пелехаті

Полощуть в річці. В гарний капелюх

Одівся клен, розвісивши суцвіття,

Хрущі співають пісню про життя,

Зозулі прокували вороття

І посміхаються кульбабками узбіччя.

​ Верба, зозуля, квіти Автор: Pinterest ​Автор: Pinterest

У хвилях білопінних все село,

І соловейки співом ранок будять,

Вже терни і черемха цвіт свій гублять

І різнобарв’ям майорить зелó.

Надворі травень – вже кінець весни,

Але такі ще прохолодні ночі,

Що зорі з місяцем, так до забав охочі,

Закутавшись у хмари, люлять сни.

Акації оділись, як хмарки –

Їх вітер-хореограф водить в вальсі,

Вони ж хмеліють від бджілок романсів

І пахощами повнять всі балки.

Розпатлались чорнобиль і полин,

І лопухи панами повдягали,

І вивільги дають біосигнали –

Готові до розмноження пори.

Весна – кругом оновлення іде,

Луною бродить босоніж по лісі,

Вже заклада горішки на горісі

І мріє, як у літо увійде.

Вдові

Стогнало лоно у думок навалі,

Ховаючи в своїх глибинах біль,

У вибухлих очах скорботні жалі,

Засіялася в коси заметіль.

Лампа, хрест, дівчинаАвтор: Pinterest

Вона давно вже виплакала сльози

Й надію поховала назавжди,

В душі – зима, там зашпарі й морози,

У занімілих почуттях – льоди.

Повз неї йдуть із кошиками люди

І квіти майорять у їх руках,

Вона ж свій біль не понесе нікуди –

Безвихідь бродить у її думках.

Нема куди іти їй до могили,

Хіба що крикнуть в вітер: - Де ти? Де ?..

Й за ним полинути та де взять крила?

Хіба що крик її на землю упаде

Й земля почує й зашепочуть трави

І сколихнеться квітка від роси,

І його душу десь у висі здавить,

Бо не роса то – крапелька сльози.

Вона впаде на місце, де загинув

Така холодна, а пече, як жар,

Крик в душу неприкаяну долинув,

Що десь витає поміж Божих хмар.

І дзвонять дзвони, калатають дзвони,

Пронизуючи звуком небеса

За тими, що сама земля хоронить

І чия доля десь щодня згаса.

Над ними вітер свою тугу свище

І плаче небо, миючи тіла.

По всій землі Вкраїни - кладовище

І не зчезає стуми¹ хижа мла.

Вдова тихесенько собі сиділа

Та її тиша ниже криком світ

І тільки тенька: - Де ж його могила?

Хоча б побачить хоч найменший слід.

І сповива журбу у зтлілім серці

Й не бачить світу крізь діру в душі,

Тримає фото у маленькій жменці

І квіти покладе, де всі чужі.

Попросить в думці ангелів небесних,

Щоб вісточку йому передали

Що пам’ятають і що щиро люблять

Й які щасливі разом з ним були.

А навкруги весна буяє цвітом,

На кладовищах поминальний день

І з фото скільки молодого квіту –

Цвіт нації, стрічають тут людей.

А їм би жить, їм би просто жити

І радувати землю і рідню,

А їм би веселитись і творити

Країну рідну в щасті день по дню.

¹Стуми – стума - непівтемрява

День пам‘яті

День пам‘яті. А пам'ять різна в нас:

Хтось пам’ятає прадіда і діда,

Що боронили край свій в різний час –

Живі ще ті, хто зна тих воєн біди.

Солдат, свічка, макове полеАвтор: Pinterest

У кожнім поколінні в нас війна,

Яка несе розрухи і страждання,

Яка безмірна в війнах цих ціна –

Немає нашим втратам оправдання.

І знов війна, і знову трощі й смерть,

І сотні тисяч без житла лишились,

І розпач, яка душі рве ущерть,

І скільки рідних за війну згубились.

А скільки закатовано людей

І понівечено тіла і долі,

І скільки душ вже вирвано з грудей,

І скільки маків у пшеничнім полі.

Криваві ранки, дні і вечори,

Роки криваві, наче на поталу.

- О, Боже, поможи нам ізгори,

Бо без надії згинемо помалу.

А гине нація і гине весь наш рід

І скільки патріотів повбивали,

Які пішли нас захищать від бід.

Хіба ж зозулі скільки їм кували?

І дивляться із мраморних хрестів

На нас вони із поглядом відкритим,

І кожен з них прожить життя хотів

На цій землі, а не лежать в ній вбитим.

Вони ж хотіли мріять і любить,

І діточок ростить собі на радість

Та хтось їх просто вирішив згубить

Через мерзенну сутність і злорадість.

Запам‘ятайте це на всі віки

Й передавайте в соті покоління:

Для нас русня – це хижі чужаки.

Хай будуть прокляті до сотого коліна.

День пам’яті не тільки раз у рік,

День пам’яті повинен буть щоднини,

Не на сто років, а на весь наш вік

Як України, нашої родини.

Світле слово молитви

Світле слово молитви, чисте слово до Бога -

Я несу свою душу у святий твій вівтар.

Принесла свою правду і свій сум, і тривоги,

Твоє боже творіння і в собі божий дар.

Дівчина у молитві, храм, свічкиАвтор: Pinterest

Ти прийми мене, Боже і прости, і помилуй,

Я тобі сповідаюсь у своїх всіх гріхах,

І прошу в тебе, Боже, мені дати лиш сили,

Щоб ніколи не схибить на неправедний шлях.

Диво в слові молитви, сила дійства причастя,

Очищаючи душу, мене тягне в твій храм.

Як багато нам треба і як мало для щастя:

Миру, віри, здоров‘я і любові хоч грам.

Великдень на бáтьківщині

Проснулось село, наповнене піснею дзвонів,

Струсило росу яблуневе суцвіття садів,

Торкнулось проміння поля розораних гонів,

Де трелі ллє жайвір і чижиків чується спів.

Храм, церковні дзвониАвтор: Pinterest

Святе воскресіння наповнює радістю душу,

Обняти всіх хочу і щиро вклонитись до ніг.

В душі тисне туга – сьогодні я їхати мушу.

Коли приведе ще життя на цей рідний поріг?

Забрати б у далеч біди усі до одної,

Забрати б невдачі, тривоги і думи сумні,

Залишити б радість, залишити б щастя на спомин,

Узяти б з собою дух роду на срібній струні.

Лишаю добро й душевне тепло, односельці,

Здорові лишайтесь і згадуйте часто мене,

Я їду в дорогу із тихою піснею в серці,

Хай добра година ніколи для вас не мине.

І що там чекає: чи гори круті, чи провалля,

Чи пил і каміння туманних життєвих доріг,

Чи легко по втоптаній стежці вести буде доля,

Чи зіб’єш у кров свої ноги об новий поріг.

Життєві пороги - вони все крутіші і вищі,

За кожним порогом прожита частинка життя,

Попереду безвість, позаду за дзвонами тиша,

Що горне до неба і кличе в небесне буття.

Проснуться хай душі, проснеться у серці сумління,

Очистяться помисли, світить надія і сміх.

Воскрес наш Христос – сьогодні святе воскресіння.

Дай, Боже, нам миру, помилуй нас, Боже, усіх!

Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!