Шановні читачі, в першу неділю жовтня ми святкуємо День учителя. Кожен з нас навчався в школі і всі знають про те, яка це не проста професія – учитель. Але в кожного з нас є купа приємних вражень, споминів, які з теплотою відгукуються в наших серцях. І сьогодні ми вітаємо тих, кому завдячуємо тим, якими ми стали насправді кожен в своєму житті, бо відбиток того, що дали в свій час нам вчителі, на все життя залишається з нами. І дійсно, зважаючи на багатогранність цієї професії, вона - одна з найскладніших, бо учитель не тільки розвиває наші розумові здібності, а й працює з душами, довіреними йому.
Учителю в День учителя
Для вас сьогодні почесті і квіти
І, здавна, так заведено було:
Готують привітання в школі діти –
Шкільне подвір’я завжди аж гуло.
Слова вітань найкращі линуть всюди.
З Днем учителя
Ви – той початок джерела тепла,
Яке з собою пронесем у люди,
Як перші паростки пророслого зерна.
По східцях наполегливості разом
Нас спонукаєте робить за кроком крок,
Вчите із гідністю виходить із поразок,
Наводячи цитати із книжок,
Вчите нас мудрості в елементарних вчинках,
Рішуче відкривать в собі зірки,
Витягувати те в душевних скриньках,
Що маячками упаде в листки,
Оті, ще чисті, де писати буде
Сторінка за сторінкою життя,
Але ми завжди пам’ятати будем:
Шкільні роки й приємні відчуття
Від вашої турботи і терпіння,
Любов, що непідкупністю фонить,
За – підійти до кожного з умінням
І за бажання – максимум навчить.
То ж – дяка і слова усі найкращі,
Вам, наші дорогі учителі,
Пробачте наші витівки дитячі.
Хай б’є енергія у вашім джерелі!
Він учитель – інакше б не зміг
Жовтень скинув багрянці на місто,
Ще ласкаво тепло обійма,
На подвір’ї шкільнім, золотисто,
Привітається клен жартома,
Клумби барвами посміх колишуть,
Ти заходиш в лункий коридор,
Де початок свій долі всі пишуть,
В тебе ж – кожного року повтор.
Тримайся, всміхайся, живи, не здавайся
Ти ідеш у те саме, та нóве,
Бо і діти й умови нові,
Так знайоме усе й загадкове,
Як щоденна роса на траві.
Ти поріг переступиш, як завше,
Й розпочнеш свій черговий урок.
Ось воно – те натхненне і справжнє,
Твій потік із душевних думок,
Те, у чім ти живеш і палаєш,
Куди йдеш по бажанню душі,
Де той вир неймовірний вдихаєш
І фонтанять енергій ключі.
І з довірою ваблять очата
Цих маленьких чудних дітлахів.
Ця орава, дзвінка і строката,
Полонить різнобарв’ям шляхів.
І це кожне маленьке сердечко
Обіймаєш, наповнюєш, вчиш,
Знаєш - все це не просто й не легко,
Та до них ти з любов’ю спішиш.
І, лишивши домашнє удома,
Ти умить розчиняєшся в них,
Залишають тривоги і втома…
Двері… Дивишся… Клас - весь затих.
І стоїш - завжди в формі, розкішна.
Все в порядку – лиш ти і вони.
Ці хвилини наскільки потішні,
Що не впору буває спинить.
І тебе лиш хвилює єдине –
Щоб зворотній відбувся зв’язок,
Щоб у кожнім сердечку дитини
Відгукнувся твій кожен урок.
Шепче осінь, шурхоче листя,
Ще квітник свої барви зберіг.
Йде учитель, бо ви – його крильця
І інакше б він жити не зміг.
Багатогранність
Ти вчитель – треба буть на висоті,
Бо завжди в найгострішому куті.
Ці надцять пар тебе розглянуть скопом,
Ти в них, як під потужним мікроскопом:
Як ти одітий? А чи сумка модна?
Помадка в тренді? Чи струнка, як сóсна?
Чи одяг твій пасує до лиця?
Чи гарно вигляда прикраса ця?
Дитячі ігри
Ти в їх очах – добрячка Монна Ліза,
Хай витівки їх навіть вразять біса,
Що буде з головою, наче бубон,
Та ти повинна бути - святим духом.
Для себе ти повинна стать героєм,
Щоб завжди вигравати у двобої,
Бо хто кого, тут геть не проконає,
Бо ти ж – учитель, гідність свою маєш.
Так що тобі ті надцять дуже треба
У свій полон узяти, за потреби
На кожен свій проведений урок,
Хоч терти будеш мозок до дірок.
Щоб в тих дубових милих головешках
Були не дискотеки та кафешки,
А пустота наповнена була
Тими знаннями, що ти їм дала.
Повинна буть приборкувачем мудрим,
Щоб ніхто твій мозок там не пудрив
У їх розборках, де аж пил стовпами,
А ти для них повинна буть, як мама.
От, тільки мама, як по шиї трісне,
Що аж в очах від зоребігу сліпне,
А ти – повинна зупинить уміло
І розібраться, роз’яснити сміло,
Щоб все було, звичайно, справедливо,
Щоб було вирішено дружбою, на диво.
З Днем вчителя
При них повинна буть – стійка, як кремінь,
Хоч нѐслухи в’ють перчені проблеми,
Ти мусиш мать міцні сталеві нерви,
Щоб пережить той хаос на перервах.
А ще – не досить знань твоїх конспектів,
Ти вище мусиш буть від інтелекту,
Того, що в них сидить у телефонах,
З яким вони спілкуються удома.
Готова будь віддатися тому,
Що маєш знать на сотні їх «чому?»,
Бо хтось не вивчив добре твій урок.
І в кожнім класі є такий «знаток»,
Що виручить сміливо завжди клас,
Маючи питань тьму про запас,
Коли не хочеться отримать п’ять і сім,
Краще захоплено послухать класом всім
Учителя, який завжди у темі,
Хоч розуміє: цей розвод – проблема.
І тут учителю кмітливість в пору,
Його талант, харизма, точка зору.
Учитель- це крутий ентузіаст
І винахідник, що тримає клас,
В його запасі кілька є ідей,
Як зацікавить нехотів-дітей.
Це - покоління гаджетів і компів,
Стрілялок, танчиків, і сексі, й монстрів.
Не просто з ними, але так цікаво
Й життя учителя проходить так яскраво,
Якщо ти професіонал, а не любитель,
Бо твоя професія – учитель.
Успіхів у навчанні
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Instagram та Viber!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!