Шановні читачі, мої милі читачки, я рада вітати кожну з вас з дивовижним святом весни, бо кожна з вас – це неповторна квітка, душа якої розквітає від тепла і обіймів, як весною природа і бажаю, щоб у вас завжди було те незгасаюче джерело, яке даватиме енергію життю, почуттям, бажанням. Щастя всім вам. Дякую, що заглядаєте на вогники моїх віршів. Сподіваюсь, що вони зігрівають вас своїм теплом.
Дивним карбом…
Весна черкає по душі крилом
Й звільняє з глибини забуті нотки,
Щось, повнячи теплом, в душі плило
Вже спогадів натискуючи кнопки.
Дивним карбом
Дитинство... Як кораблики пливли
По дзюркотливих і стрімких струмочках,
І жовтоокі котики верби
Й осика вся в пухких торочках,
І розквітла вишня на вікні,
В пазусі принесена узимку
Для матусі до святкових днів,
Щоб принѐсти радості краплинку.
Юність… легкокрила і дзвінка:
Короткі плаття, посмішки грайливі
Й весна, що почуттями вже гука
І мрії до наївності цнотливі.
Молодість… Ця пісня почуттів,
Безліч вражень, зустрічі, знайомства,
Від кохання млосно світ тремтів,
Від цілунків барвами зайшовся.
Далі, як за колесом життя:
Ми ішли, а весни навстріч бігли
І кожна з них на піку відчуття,
Аж поки смертокрилі не обсіли.
І ось вже п’ята зранена весна
Крізь жах і болі, сльози і тривоги
У проявах, як димка захисна
Для душ, а поруч - смерті діалоги.
Дивним карбом уляглась весна
У життєві спогади й хлюпоче
І мені з собою принесла
Світла сяйво в притьмянілі очі.
Мамі
Сьогодні я закину всю роботу
І прямо зранку розбуджу тебе,
З’їмо з тобою по шматочку торту,
Відкриємо винце якесь слабе,
І будем довго чаювать в розмові,
І в теплих споминах купать серця.
Мамі
Тобі так мало треба – лиш любові
І спокою за нас всіх від Творця.
Вже спрацювались і душа, і тіло,
І находились ніженьки твої,
Вже так багато в серці відболіло
Й перепливло в життєвій течії:
Ростила, вчила, пестила, жаліла,
З любов’ю пригортала до грудей,
Терпіла, краялась, жила так, як уміла,
Навчала шані і повазі до людей -
Усе встигала, всіх обігрівала
Словом, посмішкою, дотиком руки,
Коли зараз зовсім сил так мало –
Мудрість сипле світу молитвѝ
У яких, як ангел огортаєш
Всіх, хто серцю любий, дорогий
Й через всесвіт всіх благословляєш,
Як радар душевно-звуковий.
І в твоїй молитві: сила й ласка,
І енергія така, що все проб’є.
Тож, ми дякуєм тобі за щастя,
Бо ми є і ти у нас ще є.
Он вже сонце тулиться до шибки,
Кличе знову світ в свою весну
І молюся я, щоб без затримки
Бог ще трішки літ тобі плеснув.
Щаслива
Ти хочеш сказати – щаслива? Щаслива!
Ці ночі тривогами в душу плюють,
Бажання рідіють, бо вже нема сили
І роки життя дні воєнні клюють.
Щаслива
То де ж твоє щастя? Не вік ще, а сива:
Кохання на фронті, а ти в молитвàх,
Була ти грайлива, а стала вразлива
І всі почуття твої у мотузкàх.
І як тобі в щасті, як все за потреби:
Для нього – все добре, для себе – прорвусь,
А в стислій душі – усе щерби та щерби
Й щоденно до себе - молюсь,.. не здаюсь?
У треба крутитись, і треба світити,
І для чоловіка, і власних дітей,
Всім душу зцілити, усіх укріпити,
В самої ж, лиш голки у зоні грудей.
Оце сьогодення, що крила похмурі
Звело над тобою й навіює страх
І ти в самоті, у глибокій зажурі
Надію вишіптуєш у молитвах.
Ти хочеш сказати щаслива? Щаслива!
В чеканнях із фронту, в обіймах дітей,
Є дах, є робота, ще Бог дає сили…
От, тільки б про мир мені гарних вістей.
Даруйте, квітів зайвих не буває
Даруйте, шліть, везіть для жінки квіти,
Вона й сама, як квітка розцвіте.
Її душа, у посмішці зігріта,
Освітить дім, в якім ви живете.
Даруйте, квітів зайвих не буває
Загляньте в очі любій, найріднішій -
В них неймовірний вогник засвітивсь,
Запас словарний ваший найскромніший
В її душі на скарб перетворивсь.
Обіймами зігрійте, приголубте,
Відчуйте її трепет і тепло,
Якщо далеко, то телефонуйте,
Щоб ваші почуття їй донесло,
Бо на таких місточках почуттєвих,
Де зустрічаються дві люблячі душі
Цвіте все у миттєвостях життєвих
Довіра відчувається в руці.
Даруйте, зайвих квітів не буває –
В душі жіночій заспіва весна
І в почуттях лиш барвами заграє,
Які б вам доля вихрі не несла.
Й такі хвилини – це безцінні миті,
Які тримають, живлять і ведуть,
І душі златані, життям оббиті,
Тримаючись за миті, далі йдуть.
Даруйте квіти і себе даруйте,
Бо все найкраще в кожному з вас є,
Турбуйтеся, милуйтеся, дивуйте
І цим кохання бережіть своє.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
