Шановні читачі, рада знову вітати вас на сторінці мого весняного настрою, що гріється в теплому сонячному промінні, зігріваючи і розносячи плинність приємних відчуттів по душі і тілу. Наповнюйтесь цим настроєм і ви. Один з віршів на фото неба, зроблене днями. Гляньте на цю неймовірну красу. Як на це можна не дивитись? Дякую всім тим, хто зі мною на одній хвилі. Черпайте і пийте ці дивні миті природи, набирайтесь сил, бо енергія нам всім так потрібна.
Гукають сонця промені весну
Гукають сонця промені весну -
Вже підсушили стоптані стежини.
У довгих тінях холод вдень заснув,
А то на нього розпач геть нахлинув,
Адже із перших днів такенний плюс…
Підсніжники на світ повизирали
І проліски від сонячних спокус
Вже з-під землі кругом повипирали,
І дразнять небо тоном синяви,
Що якось зблякло в перші дні сезону.
Гукають сонця промені весну
Голівкам волохатим сон-трави
Зненацька захотілося озону.
Обніжена у променях земля
В смарагдових відтінках тішить око
Й гугнява пісня першого джмеля
Не злить, а радує приємним шоком.
Он, промені пробіглись по вербі,
На котиках розвішуючи ноти
Для бджіл, щоб ті співали їх весні,
Спиваючи нектар із позолоти.
І в лабіринтах змерзлої душі
Від променів маліють всі бар’єри,
Бо в високості голосні ключі
В весну для всіх нас відкривають двері.
Поглянь на небо
У небі вівців хтось стриже
І розкида в блакиті вовну,
І з вовни купу хмар пряде,
І чашу горизонту повнить,
Багряним лиже язиком
І наче в пазуху ховає,
Вони ж, пливуть туди гуськом,
Неначе там їх хтось гукає.
Поглянь на небо
І сонце із-за товщі хмар
Пробити промені не в силі –
Цирконієм палає жар
У підсвітах на небосхилі.
Уява щось своє спліта –
Витає в мареві над світом
І все на новий холст зміта
У дивовижу передіте:
Небесна велич,.. білопінь,..
Неначе море в час прибою.
Лиш зводу навіжений кінь
Перевернувся із гарбою.
Й цілують хвилі береги,
Ласкають в білогривій піні –
Їм любощі ці до снаги,
Та тільки тут одна відмінність:
Нема відпливу, лиш приплив,
Неначе десь в протоку плинуть
У мареві всесвітніх див.
Куди несе їх? Звідки линуть ?
І неосяжність ця вража.
В цю неозорість в плині миті
Тебе на думку наража,
Що ти – зернинка в полі жита.
Весна, як дівчина у кожному із нас
Весна – вона, як дівчина завжди.
І не важливо скільки тобі років
Весна сидить в твоїй душі глибокій
Й чека хвилини, щоб себе знайти.
Весна, як дівчина
Розпуститься, мов пуп’янком в тобі,
А може й цвітом лебединно-пишним,
Мов між конвалій розквітає вишня
І почуття вразливо-воскові,
Що підігріті світлом і теплом
Звучать невпинно ніжними тонами
Й неосягненне щось стається з нами,
Й весну приймає всім своїм єством.
Енергія літає і бурлить,
І ти стаєш лелітно-легкокрилим,
І де береться те натхнення й сила,
Як ця весна в тобі проснеться вмить.
Вона тебе здіймає в височінь,
Де місяць подихи ховає в хмари
І зорі для коханих пишуть мантри,
І шлях освітлюють у храм благословінь.
І водночас – приземлює тебе
В неоціненне, що навкруг буяє
Й на почуттях твоїх флояра¹ грає
І ти відроджуєш в весні себе.
Ця дівчинка у кожному живе
І не важливо: чоловік чи жінка –
Вона відкриється, немов нова сторінка
Й твоє життя в весні цій оживе.
1-флояра- різновид сопілки (пастуша сопілка )
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
