Зцілення через слова: вірші війни Світлани Ткаліч про втрати і сили жити далі

Шановні читачі, я рада вас вітати на своїй сторінці. Сьогодні мої вірші про почуття, що наповнюють чималу частину народу. Хай поруч завжди знайдеться ваша людина, яка допоможе пережити ваші складні часи. Розуміння всім вам. І де ж діти ту красу, що створена поруч для нас. Віри вам в прийдешній ранок, що добром і світлом наповнить вашу душу.

Не треба слів

Не плач, ти сильна, ти все зможеш,

Але у гóрі ці слова - слова,

Їх не сприймає у моменти горя

А ні душа й, тим паче, голова.

Жінка і ангелАвтор: Pinterest

Та й недоречно ці слова казати,

Бо ти і так, як брила чи скала:

В тобі заціпеніло всередині

Й не світ перед тобою, а смола.

Тобі в цей час не хочеться щось чути.

Лиш тиша й спокій, дотик теплих рук

Всю глибу в серці можуть розвернути,

Щоб розтрощити камінь твоїх мук.

І він, той біль, як пластилін, пом'якне

У дружніх і довірливих руках,

Що пригорнуть за плечі, притулившись,

І зрине смуток у усіх кутках

Душі твоєї. Краще помовчати,

Бо дотик скаже все про співчуття,

Що навіть голосом не здатен передати.

Слова ж шмагають, як удар пруття.

Не плач?! Коли волати криком хочеш.

Ти сильна?! Коли градом сльози б'ють.

Ти зможеш?! Коли світ тобі не милий

Й безсилля й жалі твої ноги жнуть.

Довіра й тиша, щирість й розуміння -

Це те, що так потрібно в ці часи,

А сльози хай розмиють всі печалі,

Хай виллються, щоб далі не нести,

Щоб не осіли мулом всередині,

Не трамбувались, щоб давив тягар,

То ж будьте поруч, дайте цій людині

Довірить свою душу без вагань.

Ви поруч, щоб підтримать, щоби чути,

Чуть біль, очима світло передать,

Щоб в горі кожен завжди міг відчути -

Є в світі ті, хто руки може дать.

Я попри втрати буду жити

Мов та свіча згора душа у смутку

І сльози із душі, як свічки віск,

І з горла біль виходить дивним звуком,

Що ріже тишу і колише вісь,

Як тятива, натягнутого тіла,

Що сплетене у скрутень із дротів.

Здається, там нема живих вже нервів,

Тим більше, там немає почуттів.

Жінка зі свічкоюАвтор: Pinterest

Усе зосталось там десь, за межею,

Що пролягло між що було й тепер.

І в тебе тільки ти і тільки пустка,

Бо час війною по тобі пропер.

Пройшов котком, втоптавши в безвість душу,

Прострелив все минуле у діру,

Лиш спогади лишилися живими,

Які з теплом й любов'ю всі вберу.

Я кутаю в них душу, щоб живити

Хоча б по краплі й буде джерело,

Щоб жить змогла, осиротіла, в світі

Й змогла б повірить у людське добро.

Чи оживе, роздерта, від печалі,

Душа, що десь у засвітах блука?

Не знаю, але буду жити далі

Допоки потойбіччя не гука.

Не дійде тому, хто не пережив

Хто не відчув: пояснюй, не поясниш,

Не дійде, бо вони це не прожѝли,

А той хто знає як це - зрозуміє

Й без оповідки, так що не рви жили.

Бо той, глухий, всерівно не почує,

Бо слухають душею, не вухами,

А хто душею вміє розуміти,

Той лишнє не казатиме словами.

БільАвтор: Pinterest

Ти в погляді його побачиш відгук,

У дотику відчуєш розуміння,

Спитає чи потрібна його участь

Й роздробить мовчки болю брил каміння,

Бо просто вміє, вміє чути серцем

Й відкриє дверці від душі своєї

Ні, не для того щоби біль забрати,

Щоб світла міст прокинуть до твоєї.

І враз, зустрівшись на мосту довіри,

Дві щирості, що заіскряться світлом,

Підуть разóм упевнено в підтримці

Через випробування цього світу.

Наповнений по вінця світлом сили,

Ти скинеш той рюкзак із суму й болю,

Десь по дорозі викинеш весь сумнів

І житимеш в любові із собою.

І буде все: і світлий ранок з сонцем

Й зустрінеш радо дощ, що бубном грає

І філіжанку кави недопиту

Не з сумом, з світлим спогадом згадаєш.

Не рвись нервово за життя прожите,

Не докоряй, що щось в житті не сталось.

Усе що є - то подарунок долі.

Твій шлях - найкраще, що тобі дісталось.

Умій відвагу визнати помилки

І час знайди, щоб попросить прощення,

Май мудрість щоби змовчать серед дурнів

І кожен день життя прожить з натхненням.

А тим, глухим, ніколи не пояснюй -

Там лиш цікавість, щоб облити брудом,

Їх обмини в житті десятим шляхом,

Хай собі ходять десь по нетрях блудом,

Хай тішаться у слухах і у брехнях,

У вигадках, чужій біді радіють,

Тільки ніколи хай не забувають:

Біда навпроти і про них вже мріє.

І дяка долі за її дарунки,

Коли тобі приводить щире серце,

Щоб можна було з ним поговорити

І переглянуть шлях свій, як в люстерці.

І все поділене, роздроблене, відтяте

Розрушиться само і, ну - за діло.

Ти знай, що знову зможеш торувати

Свій шлях щасливий, то ж берися сміло.

Світання

Збудила тиша ночі спозаранку

Відлунням дзвінкострунних цвіркунів,

Що ввись неслося стоголоссям звуків

Й зливалось в славень на одній струні.

ДівчинаАвтор: Pinterest

Здавалося, що десь у високості

На цій струні зірки підіграють.

Ці звуки фантастичні, як на флейті,

Красу світання нам передають.

Благословлялося на світ ... І нічка тане

У розгаптованих одівах золотих

І місяць пряжкою на її ніжнім стані

Відсвічував ту чистоту цноти,

Яка народжувалась раптом і нізвідки:

Розрожевілася на обрії зоря,

З перлистих хмар плетуть фату тумани,

Де річка з осокою розмовля.

І ранок розшиває срібла роси

По чистоті незайманих одів

І вітерець їй пестить ноги босі,

Хоча поцілувати б їх хотів.

Отак вдіває білий світ природу:

Щодень, як під вінець, благословля.

Вже новий день їй руку протягає

Й каблучку сонця котить іздаля.

Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!