Шановні читачі, пропоную вашій увазі кілька віршів про ті емоції, які в певних життєвих ситуаціях відчуває кожна людина, про те, що ми не самі в цьому світі і знайдеться обов'язково хтось, чи щось, що допоможе вибратися, ожити, наповнить наше єство різнобарв'ям, теплом і світлом. Бо так задумане життя мати підтримку від цього світу, що оточує нас у найскладніших ситуаціях. Ніколи не втрачайте надію про те, що у будь-якій ситуації за похмурою смугою обов'язково йде світла. Тепла і затишку вашим душам. Нехай поруч вас буде тепло та увага рідних людей.
Коли згубилось те, що серце гріло
Нема тепла і зимно у душі,
Бо десь згубилось те, що серце гріло,
Розвіялися мрії, як рушій
І якось вмить усе закам'яніло.
А у душі відчутна пустота
І сум розкраює наживо серце,
З-під вій скотилась по щоці сльоза
Й свідомість тре всі болі, як на терці.
Жінка,
І небажання когось бачити чи чуть,
І враза¹ лізе, як тумани, в душу,
І хочеться в собі перевернуть
Те, що пластом, здається, вже не зрушить.
Розлука так безжально допіка
Й тривога мається в найдальших шпарках,
А в думці дотик і його рука,
Й тепліє ніжність хвилею в прошарках.
Ти з тишею здружись - вона без зрад
Спокійно буде слухать твою сповідь,
Без перебивань і без порад
Пірнеш у почуттів вразливу повідь².
Та сильна ти. Ніхто не бачить сліз
І твій розхристаний душевний розпач,
Що в душу твою витоптану вліз
Та прийде те, що стане поруч, опліч
І стане стержнем у собі самій,
І ти все це переживеш й відпустиш,
І врівноважено ти підеш по прямій,
І в свою душу ти чужих не впустиш.
І залікують спогади цей стан,
Що обіймає холодом за плечі
Й теплом розвіять всіх образ туман
Й осушать сльози на очах, доречі.
І знову будуть мрії й почуття,
Лиш пройде час й зустрінеш те, що треба.
Лиш в тиші мрій й розказуй про життя,
Тому, що іншим це усе не треба,
Бо найцінніший співрозмовник - це вона
І тиша буде про усе мовчати,
І справишся з собою ти сама,
І зможеш правильний ти шлях обрати.
Й не треба буде винуватить тих,
Хто дав тобі колись якусь пораду.
У вирішенні ти забий на всіх,
Бо ти й сама даси усьому раду.
Бо це твій шлях і постоли твої
І тільки ти їх по землі цій сходиш.
Іди вперед й зустрінеш ти своїх,
Йдучи до тебе хтось ось теж так бродить.
враза¹ - вразливість
повідь² - повінь, надмірне наповнення річки
Все прийде вчасно, так як треба
У цьому світі є велика таємниця:
Коли ти в розпачі й самотність, як валун,
І почуття твої, немов кришталь, вразливі,
І ти в терзань залізла кабалу.
Розпач
Й здається, що ти втрачена для світу,
І як билина в полі ти одна,
Й ніхто, й ніщо тобі не допоможе,
Та знайдеться в тобі ота струна,
Як ниточка, незрима павутинка,
Яка неквапно сповниться живцем
Й відкриє у тобі жаги криницю
Звідки ти сили питимеш тихцем.
І що це буде: чи почута пісня,
Чи вірш прочитаний, чи музика щемка,
Чи пахощі садів, чи запах квітів,
Чи плескіт хвиль, що утіша злегка,
Чи ніжний повів вітру у обличчя,
Чи лагідне проміння світлодня,
Чи може бути випадковий стрічний
І з ним в розмові упаде броня
Всього того, що у тобі спласталось:
Це біль, образи, сумніви і страх?
Й такими крихітними стануть твої біди
Й засяє світло у твоїх очах.
І прийде все те вчасно, й так, як треба,
Бо нас за руку хтось завжди веде:
А чи то ангел, посланий нам з неба,
Чи сам Творець по твоїм сліду йде.
І знáйдуться і сили, і терпіння,
І вихід, і підтримка й щось нове
І світла, і єдина ціль у світі,
Яка тебе жить далі позове.
В житті шляху назад немає
Твій шлях один, назад його немає,
Бо у житті лиш напрямок - вперед.
Пробач усім, хто так тебе діймає
Й закрий для них затворки всіх дверей.
Шлях життя
Якщо життя штурхнуло десь зненацька,
Задумайся, про що це натяка.
Можливо ти став боржником у когось
З скарбівні¹ долі не віддавши мідяка?
А може ти узяв на себе ношу,
Що іншому упору понести?
Чи може ти через поспішність, прошу,
Спалив завчасно зведені мости?
А може хтось улаштував екзамен,
Щоб ти його таки нарешті склав
І ситуації повторений орнамент,
Як фатум, нависати перестав?
Посмійсь в лице, хто плюнув тобі в душу,
Бо той плювок він плюнув у свою
І сам відтертись він від того мусить,
А ти ж, поругу відпусти твою.
І як важливо, щоб в критичній фазі,
Коли ти руку в простір протягнеш,
Знайшовся той, хто втрима в рівновазі
І з ким всю істину обставин осягнеш.
І далі йтимеш стверджувальним кроком
Рішуче і упевнено вперед,
Й нестимеш в серці те, що зриме оком:
Любов і світло, що прийшло з мереж
Отих що там, над нами десь, незримі
Й що вкладено при зародку творцем.
Тож завжди будь у сонячнім режимі
І по життю будь ти завжди борцем.
скарбівні¹ - скарбниця
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
