Вірші про життя, про красу навколишнього світу поетеси Світлани Ткаліч

Шановні читачі, мені завжди приємно вас вітати на своїй сторінці. Сьогоднішня тема віршів, як завжди, про те що поруч, що робить наш погляд яснішим і серце спокійнішим, бо нас завжди підтримує краса навколишнього світу, яка навіть у своєму прив'яданні, чахненні наскільки гарна, що не помітити це хоч на хвильку, неможливо. Пустіть барви цієї неповторної краси собі в душу і енергія життя наповнить вас. Отак і цикли життя - вони в кожному своєму дні неповторні і придивіться, задумайтесь, в кожному дні є щось тільки ваше, особисте, тільки найкраще для вас, бо ваше бачення світу - це ваше, унікальне, так ніхто не бачить, бо дивляться не тільки очі, а й душа, а в кожного вона різна і в своїй природі унікальна. Відкрийте її для світу і відкриєте цей світ для себе. Знайдіть кілька хвилин для вашої душі, допоможіть їй пережити весь той щоденний негатив, що несе нам наш час, обставини нашого життя, бо всім нам треба жити далі, а крім нас самих нам ніхто не допоможе, бо кожен з вас сам найкраще знає, що необхідно вашій душі для того, щоб не зів’яти. Знаходьте те позитивне, енергетичне, що підтримає вас. З повагою до вас - я.

Осіннє …

Осіннє сонце виціловує жоржини,

Що жадібно п’ють ранками росу.

По атласних пелюсточках краплини

Ковзають, умиваючи красу.

Жоржини і яблукаАвтор: Pinterest

Вони колишуть флегматично мрії,

Бо осінь нашептала гожих днів,

Пузатий сонях поруч, при надії,

Ось-ось розсіє дочок та синів.

Настурчики в кептурчиках жовтавих

Пригрілись на відсонні, розповзлись.

Під лагідним промінням ніжна млява,

Не те палюче сонце, що колись,

Під яким мліло все і все згорало,

Розжарене, спекло усі поля.

Лиш прохолоду ночі все ковтало

Так жадібно, бо репалась земля

І борозни черствіли, мов окрайці,

Струміла жаром, як із печі, даль,

А вересень, узяв у руки п’яльця

І вишива мереживну вуаль

Отим туманам, що із вод виходять,

Розносячи скрізь рятівну вільгу.

Чарівна мавка-осінь колобродить –

Життя рятує квітам на бігу,

Гаптує хризантем строкатим блузки

І розвогнила сальвії в саду,

А мальви запишались, наче дружки

Біля паркану в крайньому ряду.

Так щиро умовляла осінь вітер,

Щоб гречний був і норов вгамував,

Допоки світ милує очі квітом,

Щоб пестив, ніжив й ласку дарував.

Голубить вітер квітники осінні

І сонце обціловує їм цвіт,

Розлігся солодко на лисому поліні

В садку, під лавкою, рудий, як осінь, кіт.

За склом віконним просинався день

За склом віконним просинався день,

Смолистість ночі мляво розчинялась,

Щоб ще не чуть пташиних теревень

Туманним покривалом рань вкривалась.

РанокАвтор: Pinterest

Потягується вітер за вікном,

Похитує гілляччям неквапливо,

Вчепивсь за хмару місяць обідком,

А та і не тіка усім на диво.

Плямистий лист на підвіконня впав

І ще, і ще – уже юрба зібралась

І хтось із них щось іншому шептав,

Мабуть про ніч, що холоду дісталась.

Вітрун так солодко біля вікна зівнув,

Що листя враз навколо розлетілось:

Один жарини чорнобривців обминув –

На флоксах погойдатись захотілось,

А іншим заманулось полежать

На шапках, інкрустованих зірками –

Це хризантеми цвітом мерехтять,

Схоловши, марять зоряними снами.

Троянд бутони, склавши пелюстки,

Немов долоньки, моляться, щось просять:

Може хоч трішки для усіх тепла,

Бо з холодом вже повінчалась осінь.

За склом віконним просинався день,

Куйовдив вітер зачіски деревам,

Проміння сонце витягло з кишень

І залила блакить зоря рожева.

Банний день

Купають сонце хмари кучеряві,

Все видноколо повнить білопінь.

Занурившись, проміння золотаве

Цяцькує хмари з сонячних творінь:

Дівчина біля водоймиАвтор: Pinterest

То бризне позолотою окрайок,

Мов рюшами хмарини прикраша,

То закип’ячений з білилом дзбанок

На хмари ллє, а вітер поспіша

Охолодить і знову його в купіль.

Відкрита баня неба – банний день

І навіть вітер хмар не гонить кужіль

Й не роздува, як піну, з власних жмень.

Скупали сонце, витерли пухнасті

Своїм м’якеньким білим рушником

І затаїлись банщиці клубчасті,

Бо скоро злиже вечір язиком,

Що вже зачервонив зорею обрій,

Їх білі купи й буде смакувать.

Назавтра ранок вже наладить покрій

Й по небу буде клапті роздувать

Разом з вітриськом, а чи може пряжу

Розмотувати буде на нитки,

Й розбавить синь небесного пейзажу,

Розвісивши хмарини на низки.

Чи може їх забарвивши у сірий,

Офарбивши кошлатих в темносинь,

Загонять з вітром до такої міри,

Що ті відкриють кришки своїх скринь

І краплі срібні сипатимуть з неба,

Переливаючись на сонячнім плащі.

Бо хоч і осінь, в сонці є потреба,

Та звані гості в неї – це дощі.

Пихатому

Не дивися зверхньо на людей,

Бо твоя гординя, то твій ворог,

Бо ти тягнеш ненависний ворох

Й аж фонить зневага від грудей.

Сова, чоловік, замок з колючемАвтор: Pinterest

Та і погляд не сховаєш ти,

Де за поволокою презирство.

Не роби душі своїй насильство,

Ввігнавши душу у байдужість тьми.

Загрався, бо ти маєш насолоду

І кичишся усім своїм єством.

Ти думаєш, наділений перстом

Від когось вищого, що маєш нагороду?

Який смішний! Чи може бути це

Посланням Божим на угоду долі?

Непритаманно це творцю, бо болі

Які несеш ти людям… Це ж сільце…

Сільце для тебе, бо в його ти колі

Все ходиш, кічишся. Ця зверхність на лиці!..

Колись відчуєш чав той у сільці

І ти стоятимеш, розчавлений, у ролі

Усіх отих кого ти зневажав,

Усіх отих, кого не хтів почути

Й не знатимеш, як все оте ковтнути

І віддзеркалиться усе, що зображав.

Не розумієм часто ми оте,

Що шлях життя - це нам випробування

Й не все дано нам у користування,

Щоб вибрати, згадай, те золоте,

Те найцінніше, сутність в чім людини,

До чого прагне все найкраще що в тобі,

Й відкинеш хрест, що в тебе на горбі.

Брехня, що в мудрого душа із зглини.

Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!