Шановні мої читачі! Я вітаю всіх вас знову на сторінці свого блогу. Мої вірші сьогодні приурочені до Дня незламності - 1000 днів з того часу, коли почалося повномасштабне вторгнення на нашу землю. Я знаю, що дехто мені може сказать - яка ж вона наша, коли все продано, забрано і т.д.
Шановні мої, це наша з вами земля, навіть по тій причині, що ми з вами ходимо по ній, на ній природа нас чарує своїм дивовиддям, доречі, створеним для нас і ми безкоштовно нею можем милуваться, надихаться, радіти тому, що бачимо в ній, радіти тому, що чуємо в ній. Не кожен може без цієї землі, без цієї природи, без свого роду і коріння. Ті, хто далеко від дому, пробувши там якийсь час, приїздять і, наче аж легше дихається, аж в очах світла додається. Як кажуть: в рідному домі і стіни допомагають. І ви не думаєте про те, що ця земля у Василя чи Петра в оренді, а говорите: я на своїй землі і це справді так, і нехай це відчуття ніколи не залишає вас.
Любіть своє, стійте за своє, поважайте своє і цінуйте наших незламних захисників, бо тільки дякуючи їм, ми з вами читаємо, спілкуємось, ходимо по цій землі, бо невідомо по якій землі і де б ми ходили з вами, якби не вони.
Шана нашим захисникам, шана їх родинам і світла пам'ять тим, хто загинув, бо вони також незламні, не втрачать надії тим родинам в кого рідні зникли безвісті, в кого рідні в полоні.
Світла і сподівань у ваші душі. Підтримуйте наших захисників, вони чекають на вашу підтримку. Миру нам усім. Читайте й поширюйте вірші, якщо подобається, може комусь вони принесуть ту частинку світла в душу, яке вона так потребує.
До Дня незламності
В тисячі днів скільки тисяч могил,
А ще скільки тисяч знедолених,
Скільки навічно зламаних крил,
Скільки осель спотворених,
Україна, війна
Скільки жалю там, де радість жила,
Щастя сльозами втоплене.
В часі відколи орда прибрела
Жахіттям карбується пройдене.
Нотує війна в щоденний блокнот
Втрати військових і техніку.
Нас підпирає постійний цейтнот
А нам замість зброї - полеміку.
Тисячу днів... Тисячами міст, сіл
Скиглять вітри попелищами,
Де навіки закарбовано біль
Й душі витають юрбищами:
Ті неприкаяні, сповнені зла,
Що безневинно загинули.
Страшно подумать, бо знищать дотла
Тих, через кого всі згинули.
Тисяча днів... Тисячі прапорів
Тріпочуться понад могилами,
Та не врахує ніхто матерів,
Вдів в яких серце вуглинами.
Хто порахує пустки сердець,
Горе, спресоване глибами?
А безвісті зниклі? Вже рветься терпець.
А сироти з рваними ритмами
Малесеньких душ, що навічно в рубцях,
Бо тато їх більш не пригорне?
А ті у яких у душі тільки страх
Й від звуків у тілі холоне?
Фальшивий якийсь калькулятор війни.
Чи клавіші позалипали?
Ніхто нам не скаже отої ціни,
Якою фронти обсипали.
І світ перекроєний навпіл увесь,
І тисячі днів їм замало:
Хтось щодобово веде смертний квест,
А в когось байдужжя вражало,
Хтось кожну копійку на фронт, на донат,
Чи адресно чимсь помагає,
А хтось гарний куш має, кусень чи шмат
Й жадливо казну вигрібає.
Тисячу днів нас ламали з усюд.
Незламним усім честь і слава!
Так жаль до жахів, що якби не наш люд,
То тест не здала би держава.
Перемісиво думок
Перемісиво думок від болю й радості,
Де війна карбує клейма кожен день
В душах тих, де не було ненависті
До країн, тим більше - до людей.
Війна в Україні
Вже навічно клеймами запечено
В мізках, в підсвідомості, в душі
Те на що ота русня приречена
Кожним хто стояв тут на межі.
Хай ніхто отам не сподівається,
Що проститься все і спуститься до ніц
І усі вони повідмиваються
Від крові і злочинів. Як німб
Упаде, розвіється примарою
Над цинічним збором дикунів
І "величність" плямою безбарвною
Ляпне в карти, як країна псів,
Щоб забули моторош народи
Для яких русня - страховина
І прийде жадана мить свободи,
Щоб забули слово це - війна
На усі прийдешні покоління.
Хай мужі знаходять компроміс
Й володіють мудрістю і вмінням
Домовлятись, а не йти на смертоміс.
Де ви ті, що загартовані боями?
Де незламні, що за нас ішли у бій,
Ті, що любите країну до безтями?
Вам уже пора в державний стрій.
Бо лиш ті, хто на межі утрати
Бачив смерть - ті дорожать життям
Й не здадуть країну за дукати
І з країни зроблять світла храм.
Складуться пазли
Складуться пазли в вірі і надії
І скинеться оцей фатальний креш
І вишиті хрестами літ події
Пропустиш через себе і вбереш:
Часи, коли тривоги не стихають,
Цей сум із післясмаком гіркоти,
Дощі, що слід кривавий не змивають,
Страждання, що віками всім нести
Війна
І ті крапки над і до незвороття,
І прірви доль з утраченим часом,
І світ, який у стані безголов'я,
Що тільки гавка показушним псом.
І ділять землю, як великий куш
В шахрайській грі, підтасувавши карти.
І що їм до мільйонів вбитих душ?
Земля для них вартує тої втрати.
Тим більше, що не їх життя - чужі.
Вони ж прийдуть, щоб кращий шмат урізать.
Ну, а ви - далі стійте на межі,
На з'єднаних із клаптиків обрізках.
Усе вбирай у себе, зерна в душі сій.
Ба, може щось та проросте у мізках
І зміниться в нашій державі стрій,
Вся сяде мразь по збитках і крадіжках.
І доки в голову з нас кожен не вкладе,
Що ми усі живем в своєму домі
Й що він у себе у самого все краде,
То розквіт й мир нам будуть невідомі.
Про захисниць
Поволока горя закриває просинь.
Стукає каштанами об бруківку осінь.
На капрону нитку в'яжуться деньочки,
Десь в полях воюють наші вірні дочки.
Війна в Україні
Молоді-зелені веснами своїми,
А хто літом теплим у твої обійми,
В позолоти фарби, в охри акварелі,
Очі на прицілі в колір карамелі.
Перевеслом ночі сни комусь колишуть,
Дівчата в землянках свою долю пишуть.
Розмовляє місяць з вітром і зірками,
А дівчатам сняться рідні очі мами.
Хтось в концертних залах слухає сонати,
А дівчата чують вий градів, гармати,
Б'ють в ворожі цілі по координатах
І знімають міни на полях брунатних.
На ніч одяга хтось атласну піжаму
І по тілу маже крапельки бальзаму,
А вони, одіті, десь на каріматах,
Рюкзаки під вухом, поруч автомати.
Хтось в фейсбук на огляд фото біля арки,
А вони мандрують: ліс, поля і балки,
Хтось по закордонах там, де пляжі, замки,
А вони - на захист, наші рідні мавки.
Осене із сонцем, золотіть їм ручки,
Хай дарує місяць зоряну каблучку,
Приласкай їм, вітре, коси листопадом -
Хай їм стане тепло і на серці радо.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
