Шановні мої читачі, от і прийшла така не зимова зима, але ті кілька днів зі снігом залишили в моїй душі приємні враження, які хочу передати вам. А ще ці несвяткові роздуми про дні новорічних свят, що наближаються... Нехай в кожній вашій оселі буде радість, тепло, взаєморозуміння. Миру і добра кожному з нас.
Приємного читання нових віршів.
Усілась ніч на місяця ріжок
Усілась ніч на місяця ріжок
І ну скидати з сутіні плетінку.
Промінням місяць за стіжком стіжок
Зірки гаптує в власному відтінку.
Дівчина на місяці
Ллє темрява смолисті барвники
З тих лійок, що зависли в понадхмар'ї,
В багрянці горизонт вмочив щітки
Й малює полиски хмариній зграї.
Розгаптувавши небо до країв,
Промінням місяць впав на річки хвилі
І на хвилинку подих затаїв,
Розливши сяйво на ріки чорнилі.
Вже ніч етюд малює на воді,
Забравши в обрію чарівні пензлі.
Світ тішиться беззвучній тій ході,
Де бродять з дрижаками зорі змерзлі.
Хтось вирішив картину зіпсувать -
Це мабуть вітер, той, що хмари гонить:
Застлав оту небесну благодать
І вже із неба пухосніг свій ронить.
Ковтає річка ніжний пух снігів,
Злизуючи язичками хвилей,
Зима чуби фарбує берегів,
Забравши в вітру акварелі білі.
Притих весь світ в чарівній чистоті
І нічка знов на місяці гойдалась,
І в диво світла в власній темноті
Із захватом замріяно вглядалась.
Вже місяць сяйво роздавав снігам,
Малюючи якісь химерні тіні,
І сонний вітер вищі ноти гам
Доспівував у схилу на коліні.
Розливає вечір малинові зорі
Розливає вечір малинові зорі,
В захваті долоні обрій підставля,
Верболози дзвонять в тишу вечорову
Вітами обмерзлими - чути їх здаля.
Дівчина розсипає зорі
Очерет розтігся струнами на вітрі
Й колихає пісню між своїх свічок.
Світ напрочуд дивний в зимовій палітрі.
Цей обмерзлий плескіт стишених річок...
В снігових мережках милувались віти,
Лишній раз боялись ними колихнуть,
Повівом чіпає їх грайливий вітер,
Щоб стряхнуть, хихикнуть, підштовхнуть, здмухнуть.
Позіхають верби, стогнучи у вечір,
Ноги повстромляли в холод вод корчі,
Накидає сутінь ніч на світу плечі,
Снять зореві полиски в білизні парчі.
Як досмокче обрій зоряниці сяйво,
Ніч зірки розсіє з місяця руки,
День моргне на вечір, вечір ночі з драйвом
Й побредуть, обнявшись полем залюбки.
Передсвяткові думки
В вечірніх вікнах блимають гірлянди,
Оселі причепурені до свят,
Святково прибираються веранди,
Повсюди новорічний аромат.
Дівчина, Дід Мороз та ялинкові прикраси
Витягують прикраси ялинкові,
Поповнюються низочки сніжку,
В цих клопотах енергія любові
Й бажання див в чарівному візку.
Так хочуть всі, щоб Дід отой приїхав,
Привіз у санях здійснення всіх мрій,
Та він, по факту, й разу недоїхав.
Чи може у чиїйсь програмі збій?
Чекаєм все життя якогось дива,
Бажання спалюєм у келихах вина...
Для більшості ця ніч така важлива.
А може перебільшена ціна?
Цю атмосферу купи позитиву
Мабуть хтось вигадав, щоб задобрить усіх,
Щоб всі забули скільки негативу
Їм впало в душі і до збитих ніг,
Щоб їм пробачили за те, що недодáли,
Що іноді і поруч не були,
І щоб ілюзію на світле щастя мали
Що прийде скоро. Тільки... А коли?
Ілюзія і свята, і надії
Із купою витрáт і метушні...
Пробачте. Це ламають все події.
Думки мої, як риба на блешні,
Бо кóтрий рік не відчуваю свята,
Бо кóтрий рік у нас іде війна
І горя й сліз в країні так багато,
І зараз в свят надвартісна ціна.
Я з тими, хто на тій незримій хвилі,
Що тягнуться душею до небес
За тих, хто там в воєнному горнилі
Дола війни тяжкий щоденний стрес.
Це їм потрібен Дід отой з санками
І диво лиш одне для них усіх,
Щоб мир настав і закінчѝлись драми,
І всі вони вернулись до своїх.
Хоча радію, але десь за виром
Своїх жалíв, зболíлих почуттів
За тих, хто може святкувать з поривом,
Хто так, як я, до свят не збайдужів.
Де дітлашня - там хочеться ялинки,
Щоб всю казковість свята принести,
Щоб радість щастя з пазликів картинку
У їхню пам'ять світлом заплести.
Зачекайте, святá ...
Зачекайте, свята, не до вас, на все буде днина,
Бо країну гризе кровожерливий морок війни,
Бо у кожного з нас на прицілі у смерті дитина
І волають сирени в оманливий вир тишини.
Український військовий з Ангелом охоронцем
Розшматований в кожного час до і після,
Скільки смутку на косах і жалíв у розбитих серцях,
І щодня замовкає чиясь долі неспівана пісня,
Що лягає в колонки в офіційних сухих папірцях.
Той дощѝк новорічний не блищить, а як лезом по серцю,
І вогні на гірляндах, як спáлах на картах ракет,
На ялинках прикраси додають у жалóбі лиш перцю :
Десь війна, а у когось на думці святковий бенкет.
Хай по змозі, хто хоче, поставить удома ялинку
Й подарує дитині на радість дарунки і час,
Бо святá не на часі - усе треба тільки для фронту.
Бо єдине бажання у всіх має бути у нас.
Зробіть ці святá і справді якимись дивами
У школах, садках, для тих в кого тата нема,
Принесіть свято в дім, де батьки ризикують життями.
Чи для цього у нас у бюджетах і грошей катма?
Знайшлося по тисячі, щоб обдурити осліплих,
На фронт не знайшлося, бо збори на бáнки ідуть.
Не свято це близиться - купи огарків зотлілих,
Це фронт наближається, зовсім вже поруч отут.
Святá лиш для тих, хто на фронті немає нікого.
Для тих, кого не торкнулася клята війна.
Одні тягнуть руки щасливі з фужером міцного,
А інші в молитві до Бога, щоб вижить синам.
Одні заливаються радо гучними піснями,
А інші ллють сльози і гріють дзвінками серця,
Не буде ніколи у нас розуміння із вами.
Дай, Боже, нам миру і витримать все до кінця.
І в кожного з нас про цей час будѐ своя правда.
Дай, Боже, нам сили і мудрості перемогти.
Утотожнюй поняття: зрада народу - це Господу зрада.
Нам - дійти всім до миру, бо смертельно для нас не змогти.
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
