До роковин війни: вірші Світлани Ткаліч з вірою, що все найкраще буде

Шановні мої читачі. Приємно вітати вас на сторінках мого блогу. Дякую, що ви зі мною, дякую, що ми разом, бо тільки, гуртуючись, можна пережить теперішні часи, бо в нашій єдності віра і сила більшає, і виростає у ту міць, що допомагає. Ви помітили, що лютий насичений роковинами: роковини виводу військ з Афганістану, роковини "небесної сотні" і ось вже три роки повномаштабного вторгнення "братів" наших на нашу рідну землю України. І всі ці дати пов'язані з загибеллю великої кількості людей. Страшно подумать. Двадцять перший вік, люди, неначе стають розумнішими, а значить могли б між собою так жити, щоб вести переговори, домовлятись, не допускаючи воєн і кровопролиття, але нас ставлять в умови воєн, боротьби, боротьби за краще майбутнє, за те, щоб це майбутнє у кожного з нас було. Гірка правда, але наша віра, єдність, стійкість, принциповість, мужність - це той вклад який є підтримкою для фронту, для кожного з тих, хто нас захищає. Не зневіряємось, тримаємось, віримо і живемо далі. Суму і горя багато, але знаходьмо сили додавати світла в кожну мить нашого життя. Темрява завжди відступає під дією світла. Тепла і світла вам в ваш кожен день, незважаючи ні на що - ми це робимо для себе, для наших дітей, для нашого майбутнього.

Роковини

За роковинами і знову роковини,

За "сотньою небесною" ряди

Отих, хто боронили Україну

Під час навали руської орди.

РоковиниАвтор: Pinterest

І кожен день, як бігунок каретки

Відбиток свій лишає на папір,

Так розставляють земляні маєтки

Для тих, хто з смертю вклали догов`ір.

Вона мабуть літа поперед Бога –

Збирає світлі душі в темний рай.

Їм простелилась на щиті дорога

До батьківського дому в рідний край.

В черговий раз із вірою й любов’ю

За правду і за волю, за життя

Взялись за зброю за найкращу долю

Без зайвих запитань і без ниття.

За свій патріотизм не мали спуску,

Бо не могли спокійно жить, мовчать,

Бо на все мали вони власну думку –

За справедливість душі їх кричать.

Хотілось змін, щоб все було найкраще

Та з патріотів, з них зробили "ворогів".

Продажні пси їх били напропаще :

На головах і ребрах був їх гнів.

А тут - війна і рідну Батьківщину

Пішли всі добровольці захищать

За рідну матір, за дітей, дружину

Вони всі стали, як незламна рать.

Тримались, вірили, любили і чекали,

Чекали що ось-ось і буде мир,

З любов’ю свої задуми плекали –

На цілісність їх був орієнтир.

Та тут війна котком проволоклася

І котить людом свій смертельний хід.

Смерть кігтями у кожного вп’ялася,

Лишаючи кругом кривавий слід.

Лежать герої, як уламки долі,

Лиш прапори над ними майорять,

А скільки їх лишилося у полі –

Їх душі тільки з вітром гомонять.

За роковинами чергові роковини,

Кінця і краю цій біді нема

І на щиті все їдуть домовини

Й за ними туга тягнеться німа.

А правда ще гіркіша полинів

Яке страшне і дике в нас життя:

На покуті байдужість, як на троні,

Реальність б’є жорстокістю щораз,

А воля й впертість лезом рве долоні.

А правда гірша полинівАвтор: Pinterest

У міражах щасливості кінців

Зника туманність і ясніє думка,

Лиша лиш осад болю у душі

Й відслоює брехню ідей, як гумка.

А правда ще гіркіша полинів

У замислах фальшивих фарисеїв-

Ведуть сліпців сліпі поводирі,

Рішаючи свої бізнес-ідеї.

А люду всі ідеї їх болять

І вже не знаєш що ж ото за благо

Буть цапом відбувайлом для усіх

На цій землі, де пеклом вже запахло.

З-за океану підкида хтось жар

І зубоскалить нечистю ойропа,

І десь у небі наш святий вівчар

Торує шлях нам по ледь зримим стопам.

За ним ідім з молитвою в душі

І з вірою, що все найкраще буде.

Та тільки жаль загублених життів,

Яких повік народ наш не забуде.

Пробач нам, рідна

Чому любов до рідної країни

Повинна проявлятись через кров?

Німі для когось смерті і руїни.

Чому сліпі не бачать зрад і змов?

Пробач нам ріднаАвтор: Pinterest

Пробач нам, рідна, нашу вузьколобість,

Що не навчились бачить між рядків,

Повірили, що є в багні прозорість

І дожились до стану жебраків.

І ті, у кого кров твоя клекоче,

У кого від любові душу рве,

Хто обійнять твою безкрайність хоче –

За твою волю в час нашестя мре.

Я бачу, рідна, твій скорботний погляд,

Твій голос чуть в молитвах матерів,

Твої жалі за внутрішній наш розбрат,

За тих, хто так дочасно постарів,

За тих, кому укоротили долю,

За ненароджених, скалічені життя,

За тих, хто зараз там, на полі бою,

В чиїх серцях твоє серцебиття.

Чому, скажи, завжди доводить треба

Патріотизм і відданість тобі

У тій борні, де шлях веде до неба,

Де ангел смерті виє на трубі?

Чому не можна жить тобі на благо,

Творить і розвивать, і будувать,

Іти у щасті під державним стягом

І твою гідність світу заявлять?

Твої багатства надр поперек горла

Усім хто хоче все собі урвать.

Зібрались кровожери вже довкола,

Щоб заживо тебе розшматувать.

І кожен суне писок свій з оскалом,

Ричать – ніяк не можуть поділить.

Хай ваші плани стануть вам провалом

І світ наш змусить звідси вас звалить.

Вставайте, пращури, родами піднімайтесь –

Пора всі бумеранги повертать:

І мертві, і живі – усі єднайтесь,

Щоб принести на землю благодать.

Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!

Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!