Ну й характер в тебе, панно весно: підбірка віршів Світлани Ткаліч

Шановні читачі, ось і останній місяць весни завітав до нас, та холоди і вітри дошкуляють. Хочеться лагідного тепла, справжнього весняного. Мої вірші в сьогоднішній добірці про це, про те, що переживаємо. Мені завжди приємно вітати вас на читацькій сторінці. Приємних хвилин читання - приділіть їх своєму настрою і душі. Добра і душевного тепла всім вам. Завжди щиро вдячна за ваші коментарі та вподобайки.

Ну, й характер…

Ну й характер в тебе, панно весно!

Ти цьогóріч мінлива така,

Дженджерỳха¹ така, якщо чесно.

Десь тепло тебе в луках чека.

ВеснаАвтор: Рinterest

А ти так тут пустилась в зальоти:

То із холодом крутиш любов,

Вітру сиплеш у ноги красóти,

Ще й морозу не кинеш відмов.

Припини ти оці фіглі-міглі!

Де вони цілу зиму були?

Вже ні цвіту, ні плоду на гіллі –

Твою вроду нінащо звели.

Схаменися, бо час твій спливає,

Озираючись, травень блука:

Все тепло десь по крихті збирає

І дощів за хмарками шука.

Панно весно, отямся, - загралась,

Бо ж тебе цьогóріч не впізнать.

Ти ж дощами іще не вмивалась –

Запилючені очі блищать.

Спрагло трави з благанням до неба

І обвітрені жмені полів,

Ледве листя шепоче: «Так треба,

Щоб хоч травень нас всіх напоїв».

Весно, весно, якими шляхами

Ти блукаєш? Верни нам тепло

І намітку дощів з ластівками,

Що колишуть сочѝсте² зелó³.

Дай вдихнути своїх ароматів

Поміж свіжістю вимитих трав,

Завеснись між громів перекатів,

Щоб веселкою світ цей заграв.

Годі ночі мотати в хустини:

Зорі змерзлі над садом тремтять

І у травах задублих сльозини,

А не роси дзвінкі мерехтять.

Ти скажи, чепуруха зухвала,

Скільки суконь собі припасла?

Скільки часу у себе украла!

А ще в березні ними трясла.

Все хандрила, вдягала, знімала,

Бо не тих прийняла за своїх,

Все зім’яла, змішала – зів’яла.

Не стомилась від звабних утіх?

Ну, давай, все відкинь і зберись

Й заяви про права свої нині,

Обернися, пролийсь, сміючись,

Й зацвіти різнобарв’ям в долині.

Й коли вранішній промінь впаде

У безмежжя краплинок у росах,

Світ хвалу тобі, весно, складе

З косарями зі дзвоном у косах.

¹Дженджерỳха - чепуруха

²сочѝсте - соковите

³зелó – трави, зілля

Я бачу Господа

Живеш, радієш сонцю і росі,

Одна пора перебігає в іншу.

Я бачу Господа в усій його красі

Щодня, щомиті цю любов найліпшу:

У ранках, які будять цвіркуни,

Вдивляючись у росяні люстерка.

Дівчина і голубАвтор: Рinterest

У голосі, що лине з вишини

Маестро віртуоза соловейка,

В садах квітучих в пахощах хмільних,

У джерелі з холодною водою,

У травах, вітром чесаних, рясних,

В краплинці меду, створеній бджолою,

У кожнім подиху замріяних вітрів,

Що цвіт вдихають з гілля дні і ночі,

У небосхилі, що як мак зацвів,

Знітивши неба волошкові очі,

У крапельках цілющого дощу,

Що поїть землю, виснажену сонцем,

Я голос його в душу упущу

Із співом птахів під моїм віконцем,

Я чую його в гуркоті громів,

У стоголоссі осені і літа,

В прощальнім криці клину журавлів,

В ходí зими, що у сніги одіта.

Його усмíшка в люблячих серцях,

У погляді матусі над дитятком,

Біля колиски в маминих піснях,

В весіллях з щастя сповненим горнятком.

Той, хто спіткнувся, сили десь бере,

В куті глухому хтось побачить промінь,

У горі сум і сльози забере,

Щоб не ятрів у рваних ранах пломінь.

Він знайде те, що буде нам, як шанс,

Щоб нас розрадити, зібрати духом,

Так донесе, щоб все дійшло до нас

Чи зором, а чи діями, чи слухом.

Він з нами тут із милістю й добром

І кожен день стає нам на роздачу.

Ти думаєш, що я кривлю нутром?

Я Його бачу, щохвилини бачу.

Все вишиває дух війни

По чорнім заполоч червону

Все вишиває дух війни,

Крамса і кроїть по-живому

Під дикий вереск сатани.

Дух війниАвтор: Рinterest

Той все у захваті від крові –

Кайфує від смертей і жертв.

І де ж тут взятись тій любові,

Щоб линула із наших серць.

Як sms з землі до неба

Думками строчим молитви.

Не треба крові нам, не треба,

Від смерті, Боже, захисти.

Невже ще не дійшли до краю,

До тої самої межі,

Де всі за все відповідають,

Де чітко видно платежі?

Де та межа зі світлом в очі?

За вітражами всі чужі,

Чужі тобі. Відправ їм прощі¹

За душ фальшивих муляжі.

Верни нам заполочі сині

І сонця золото й колось –

Розшиєм щастя батьківщині,

Щоб з Богом затишно жилось.

¹ прощі – обряд перед похованням

Все буде

Якщо життя тобі щось не дає

Такого проханого – значить і не треба.

Не доводь до відчаю себе,

Не тягни ні рук, ні погляд в небо,

Не сумуй і винних не шукай,

І отим «якби…» в думках не човгай,

Не нав’язуйся і не дратуйсь,

Бо життєвий шлях ще досить довгий.

ЗакоханіАвтор: Рinterest

Як сум у душу влізе їжаком

Й колоти буде сумнівів голками,

Повторюй твердо: хто б цінив тебе

Тримав би точно обома руками.

І попри шквал життєвих перешкод,

Якби хотілося з тобою залишитись,

Прикладено було б зусилля всі,

Щоб в очі ці закохано дивитись,

Бо той, кому без тебе не життя –

Той буде поруч на відрізку миті,

На щонайменшій відстані душі,

Бо гірш за смерть ці руки відпустити.

І попри втому, зайнятість завжди,

Знайде хвилину й зателефонує

Дізнатись як ти, будь-що запитать,

Бо душу тішить голос, той що чує.

Так що, залиш, не мни той телефон,

Не рвись на звук з тремтячими руками,

Намарні сподівання свої кинь:

Не доля вам і щастя не із вами.

Це на зараз трагедія, мало не смерть,

Бо питань в сто раз більше, аніж розуміння,

Бо кожен, хоч зрячий, по факту – сліпець:

Чим легше відпустиш, тим більше везіння.

А пройде лиш час і утихне цей вир,

І прийде в життя, те що справді є цінне,

Бо в кожної долі є той поводир,

Що завжди до нас пригорне те, що вірне.

І кожен знайде в цім житті те своє,

Омріяне, те що в глибинах душевних.

Так що не хнич, хай іде не твоє –

Час не марнуй у стосунках непевних.

І душу розбудять твою почуття,

І знайдеться той, хто цінить тебе буде,

І буде насправді щасливе життя,

І буде таке дороге все і любе.

Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!

Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!