Про жінку, що вам світ подарувала: вірші присвячені матерям

Шановні читачі, вітаю вас на і запрошую до читальні, в якій ллє теплий і весняний дощ, де витають мої роздуми біля обеліска та мої вірші присвячені найдорожчим жінкам на світі – це мамам: терплячим і мудрим, з їх турботами, переживаннями і безмежною любов’ю. Дякую, що ви зі мною.

Роздуми біля обеліска

Біля старого обеліска я одна.

Кладу букет і постою хвилину,

Читаю вибиті у бронзі імена

Тих, хто у другу світову загинув.

Роздуми біля обеліскаАвтор: Рinterest

День Перемоги – неймовірний біль

І тільки зараз все це розумієш.

А пам’ятаєте, веселощі довкіль,

Як шанування гарної події?

День Перемоги – поминальний день

Усіх отих мільйонів, що уклали.

Чи хочуть вони музики й пісень?

Мабуть, що ні – щоб це не забували,

Щоб пам’ятали й мир цей берегли,

Як те стовічне про зіницю ока.

Свідомістю ми всі не осягли

Яка ж ціна була – аж надто зависока.

Вже щіпка тих, хто знають про війну,

Що пронеслась дробаркою по долях,

Кровонеспинну, людонищівну,

З руйнаціями і довічним болем.

Знецінили і зрадили усе.

Лишились лиш слова – « Ми пам’ятаєм.»

Байдужість влізла в душу і в лице.

Переінакшено. Спаплюжено. Згасає.

Що ми фактично знали про війну?

У бутафорії вся правда заховалась.

Не ті слова товкли нам про ціну –

У нашій пам’яті лиш фільмами зосталась,

Як щось таке, що нас не зачіпа,

Формальністю забите і брехнею,

І інформація фільтрована, скупа,

Від правди вижата, як поле із стернею.

І тільки зараз, коли ми в війні

Й переживаєм те, що в час той рідні,

Приходить усвідомлення в ціні

І покаяння, тільки жаль, що пізні.

І згадуєш ті крихітки розмов

Людей, що обережно розкривались

Про те, як по них вир війни пройшов

І правду, що так говорить боялись.

Та й не сприймалась правда у брехні

Тих всіх легенд ідейно-політичних,

Бо нам талдичили щоденно день при дні

Про всіх персон, значимо історичних.

Їх біографії учили на «зубок»,

Героїв з них робили для картинки,

Все підчищали, щоб брехні клубок

Зашнурував їх «подвиги» і вчинки.

Та то таке. А тут лежать тіла

Отих, хто захищав народ насправді,

Кого любов до рідних в бій вела,

Хто був із іншими в однім строю і складі.

Лежать поховані останки чи тіла,

А може й ті, кого не записали.

До них рідня приїхать не змогла,

А може їм тоді і не сказали.

А скільки тіл лишилось по землі,

Бо йшли країною бої кровопролитні -

Могили в кожнім місті і селі.

Та хто іде туди на поминальнім тижні?

Ніхто. Забули. А писали так,

Що з них ніхто забутими не буде.

На постаменті воїн в бронзі вкляк,

А мимо йдуть байдужі в душах люди.

То хоч у той, дев’ятий травня день,

Що визначений був для вшанування,

Нехай тебе сумління приведе

Сюди із квітами й хвилиною мовчання.

Віддай їм шану, як своїй рідні,

Бо це тобі потрібно і – воздасться.

Стою і зараз боляче мені,

За те, що тут померло їхнє щастя.

До дня матері

В час, коли бузок дає всім фору

У пахощах, що будить новий день

І соловейко соло перед хором

Витьохкує свій переспів пісень,

Хтось вигадав День мами відзначати.

День матеріАвтор: Рinterest

А що - за цілий рік і не згадать?

Та мам своїх щодень треба вітати,

Бо дні їх надто стрімко вже біжать.

Не треба мамі почесті і слави –

Їй треба тільки голосок ваш чуть,

Як втіха серцю, що в вас гарні справи,

Ваша увага… Що тут не збагнуть?

Бо її голос вас щодня будив,

Коли ви в цьому необхідність мали,

Та головне - а хто б вас народив,

Коли б не обрана для вас, як ваша мама?

А хто ті ночі так недосипав,

Коли ви ще до світу привикали?

Хто ту ж щораз колінку цілував,

Коли ви їх постійно розбивали?

А хто піднятись помагав з колін,

Коли ви десь зненацька спотикались?

А хто підтримував з усіх сторін,

Щоб ви ішли вперед, не побивались?

Хто допоміг розкритись і зростать,

Молив, щоб двері всюди вам відкрились?

За вас у кого всі думки болять,

Щоб негаразди , якщо є, скінчились?

За вас радіє більш ніж ви самі,

Благословля на кожен крок, в дорогу,

Так що не будьте ви до мам німі,

Відгукуйтесь щоденно, ради Бога,

Бо він призначив мамою для вас

Цю жінку, що вам світ подарувала

В призначений для того день і час,

Яка усе найкраще в вас уклала.

Повірте, укладала, що могла,

На що їй стачило любові і уміння,

Бо ви, як її гілочка мала

Від неї, її роду і коріння.

Так що вітайте ваших мам щодня:

Дзвіночком, повідомленням, по скайпу,

Бо це і втіха ваша, і броня,

І ваш початок вашого ж етапу.

Мамине чекання

Скажи, скажи, де та жадана мить

І чи діжде його рідненька мати,

Коли те серце, що весь час болить,

Утихне й сина буде обіймати?

Мамине чеканняАвтор: Рinterest

Скажи, скажи, коли долоні ці,

Що у молитві тягнуться щоднини,

Зітруть всю втому на його лиці

Й до губ притулять рідні руки сина?

Скажи, скажи, ну де ж оті шляхи,

Що приведуть до матері синочка

І скільки їй ще бачити страхи

В тих рідких снах, і все чекать дзвіночка?

Скажи, скажи, де ті сліди від ніг,

Куди вкладе благословення мати,

Щоб повернувсь на рідний син поріг,

Де його доля буде цілувати?

Скажи, скажи, коли приходить час,

Коли він лине думкою додому –

Матуся слатиме душевний свій запас,

Щоб сили мав, підтримку попри втому.

Скажи, де ті небесні всі мости,

Що приведуть цю матінку до сина

І скільки їй іще нести хрести,

Щоб в решті решт настала світла днина?

Скажи, не кажеш – сину передай

Все світло у душі й бажання жити,

З його душі весь сумнів викидай,

Щоб тільки волю й витримку лишити.

Скажи мені, а я їй передам,

Щоб віра капала, як роси на світанку,

Сплелась любов з надії почуттям

Й передавалась сину до останку:

Що буде мить і буде той поріг,

І рідна мама з втішними сльозами,

І прийде син, що все в собі зберіг –

Любов і віру, і надію мами.

Весняний дощ

Нарешті дощ, весняний тихий дощ.

Пояскравів розмай вздовж тротуарів.

Цей шелест поспішаючих підошв!

Музичні парасольки від ударів!

Весняний дощАвтор: Рinterest

Полоще афрокучері бузку,

Звабливих кетягів, що дух дурманять

І кожна крапля цівочку вузьку

Лишà на склі, мов в душу тарабанить.

Каштани краплі ловлять на льоту

Своїми лапами й спускають їх додолу,

Як в міні копіях хмарин стоять в цвіту,

Заграючи з прохожими споквола.

Стоїть, дивується, як всі спішать,

Розкрив квіток війчасті оченята,

Рожеві серединки аж пашать

У кожній крихітці з відтінком жовтуватим.

Це ж треба так дивитись на цей світ

Напрочуд дивовижними очами?!

Ти тільки глянь, цей чудернацький цвіт

Нам прямо в душу дивиться із вами.

А дощ іде, так рясно засіва,

Катає бульбочки на хвильках у калюжах.

Дивись відкритими очима на дива,

Люби цей світ, люби й не будь байдужим.

Нехай душа твоя співа з дощем,

Співа із цвітом, що буяє всюди.

Люби цей світ, бо ти прийшов в тандем.

Цей світ – наш дім, а ми в нім - просто люди.

Щастя материнства

Яке велике щастя материнства,

Яке надію і любов несе!

Це таємниця вищого єдинства¹,

Яка вбирає у свій зміст усе:

Усі уроки і дарунок долі,

Безмежну радість і тепло в душі

Та кожна мама має ті мозолі,

Що натовкла в життєвім багажі.

Щастя материнстваАвтор: Рinterest

Вона ключі до діток підбирала,

Як вправна ключниця, що відкрива замок,

Їх душі відкривала, підживляла:

Чи їм знання, а чи собі урок?

І хто кого навча – це ще питання,

І хто учитель: діти чи вона,

Лиш скаже час, коли прийде зізнання

Й життя все буде випите до дна.

До дна отої даної криниці,

Яка живила Богом даний вік

І очі будуть плакать чи іскриться –

То по трудах, що вкладені навік,

Навік в дітей, у їх в прийдешні душі.

Чи в них додасться світла і тепла?

Чи стануть вони витривалі й дужі?

Чи додала їм сили і зерна?

Того зерна, що в людях унікальне,

Щоб множили і сіяли любов

Й цінили в душах те, що натуральне,

Невиправдовуючи всіх підстав, умов

Для підлості і зради, і брехні,

Для ницості і злоби, і жадоби,

Щоб не були байдужі і черстві

Й людської щоб не втратили подоби.

В яких обставинах не било би життя –

Воно вас буде ще коректувати

Та будьте вірні власним набуттям,

Які уклала в вашу душу мати.

Яка відповідальність материнства!

А щастя – це коли ти бачиш плід

І можеш оцінить оте єдинство,

Що вкладено й який лишає слід.

¹єдинство - першопочаток

Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!

Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!