Вірші про енергію життя: як піднятися над буденним, читайте у новій добірці поезії Світлани Ткаліч

Шановні читачі, рада знову вас вітати на сторінках свого блогу. Вірші сьогоднішньої публікації про те, де взяти сили, енергію жити далі попри все, що на нас навалюється в житті, а вона в кожного з вас є, бо ми сильні і мусимо бути сильними, а ще про те, що кожен з нас поет свого життя, тобто хто як може його, так і пише – все в ваших руках. Ну, і як же без пейзажної лірики? Хочете послухати що шепоче річка берегам? То ж, читайте. Сподіваюсь, буде цікаво. Добра кожному з вас.

#поезія #світланаткаліч #читайукраїнське #лірика #натхнення #силавсередині

Навчись літать

Навчись літать, літати у думках –

Це додасть тобі снагѝ і сили,

Бо той, хто може ввись нестись, як птах,

Підніметься, хоч як би не скрутило.

Навчись літатьАвтор: Рinterest

Бо хоч на мить, чи щонайменший час

Ти зможеш вирватися із самого себе

І все оте від чого світ твій згас,

Стать, оцінить, струснуть, що несуттєве,

Щоб все відкинуть і лишить лиш те,

Що лиш для тебе зараз найцінніше,

Від чого світ твій знову розцвіте,

В душі світліше, в голові ясніше.

І знову долі понесуть шляхи

Туди, де треба і до нових цілей,

І зникнуть сумніви і всі страхи,

Бо буде рішення тверде і зріле.

Над негараздами, у горі чи біді

Згреби з зусиль і волі шквал овацій,

І вистоїш завжди на висоті

У кожній із життєвих ситуацій.

Злітай, знаходь натхнення і - вперед

Понад випробувàнь і перешкоди.

В житті будь наполегливий борець,

Та хай одводить від цинізму і погòрди.

Навчи літати інших, надихай,

Бо смак життя в душевному польоті,

Все те, що до вподоби розвивай,

Знаходь себе в захопленнях, в роботі.

І ти, і світ твій, і навколо все

Світити буде зовсім іншим світлом –

Тільки в польоті наша вісь росте,

Яка стає опорою і змістом.

У тебе завжди сили є

Якщо тобі є жити ради кого,

То ти здолаєш все і все пройдѐш,

(Якщо це не кінець життя земного),

А сили зàвжди ти в собі знайдеш.

Мама з донькою, закоханіАвтор: Рinterest

Якщо подумать добре, то нас, справжніх,

Не зна ніхто, ба, й навіть ми самі.

Чи раз, зібравшись, чи не з сил останніх

Премо вперед уперто, як німі?

Чи раз, спіткнувшись, хтозна-як, забившись,

Не знаючи, чи зможем підвестись

Та тільки думкою - "зарàди", ухопившись,

Ти зможеш в ціль, як п’явкою вп’ястись.

У відчутті коли все проти тебе

І ти згубивсь між вибору доріг,

В думках, "зарàди", ти звернись до себе

І вже вважай, що сам собі поміг.

В нас, найчастіше, все міняє біль.

Причин у болі є в житті багато

Та визнач, ради кого жити, ціль

Й відкинь усе від чого страшнувато.

І біль свою, сховавши десь углиб,

Що буде тихнуть за отим, що – треба,

Енергію ви в себе притягли,

Що поруч вас чекала до потреби.

Хто зна, крім вас, як біль сховавши ту,

Надівши на лице байдужий спокій,

Ховаючи в душі оту сльоту,

Вели в міжлюддя кращу з своїх копій.

Ніхто не знає болі меж твоїх

Та й не потрібно це нікому знати –

Слова порожні співчувань та втіх

Тобі не зможуть частку болю втяти.

Ти все своє переживеш і сам:

Міцнішим станеш, може ще й мудрішим,

Вважай, що - це одна з твоїх програм,

Щоб з цінного та вибрать найцінніше.

Яка це радість – ради когось жить!

Поскільки вибір твій, то й ради себе,

Бо знаєш тільки ти чим дорожить,

Бо світ цей твій з тобою і для тебе.

Всі по життю поети

Я можу здатися зухвалою украй,

Але скажу, всі по життю – поети.

Ти тільки сам в собі себе пізнай,

Адже навколо нас одні сюжети.

Дівчина їде на велосипеді, квітиАвтор: Рinterest

Та тільки в кожного свої смаки,

Тому різниця в жанрах і у формах.

Доль кульмінації розплутуєм клубки,

Не знаючи, чи розмах жде, чи промах.

І кожен з нас, улившись в вир життя,

У той потік, що означа безмежність,

В собі постійно робить відкриття,

Шліфуючи уміння і майстерність.

І, визначивши межі у думках,

Своє складаєм, в кращім розумінні,

Вкладаючи поступки у рядках,

Обдумані чи просто божевільні.

І день за днем, як буковки в вірші,

Злягаються вони в життєві фрази

Й життя по пробі вашої душі

Складеться в долі незвичайні пазли.

Як добира поет свої слова,

Щоб були співзвучні із душею,

Так в варіантах виборів крива,

Яка і є дорогою твоєю.

Тож кожен з нас – життя свого поет:

Що несете в собі – таке і буде,

Комфорт душі візьміть в пріорітет

І пам’ятайте – поруч вас всі люди.

Про що шепоче річка

Про що шепоче річка берегам?

Про очерет, що вітер умовляє

Дать спокій ніжнопухим кептурам,

Які той нескінченно колихає.

Річка, човенАвтор: Рinterest

Про верби, що на хвилі капотять

Чи роси, а чи може смутку сльози

І навперейми листям гомонять

Свої байки кущистим верболозам:

Про поцілунків невгамовний пал,

Про трепет нецілованого тіла,

Слова п’янкі, що кидають у жар

І перелюбницю, що між коханих встріла.

Розказує чутливо, аж дрижить:

То від захоплення, а то від гніву,

А верболіз, заслухавшись, мовчить,

Хіба здригнеться від дергачà співу.

У шепоті її солодкий сум

За жартами жінок, що в річці прали,

Танком дівчачим, що збивав росу,

Вінками, що на хвилях води гнали,

За гомонами мужніх козаків,

Що в її водах коні напували,

За оповідками веселих чумаків,

Що з краю в край повз неї мандрували.

Та темна робиться і морщиться уся,

Як згадує усі бої криваві

І скільки тіл забрало небуття

У її водах тут на переправі.

А ще шепоче річка про ті сни,

В яких купаються базіки-зорі,

Про плескіт весел, як пливуть човни,

Поміж ряски лишаючи узори.

Шепоче річка про невпинний плин,

Про те, що бачить, як у нім мандрує,

Про ту красу неписаних картин,

Які цей світ усім живим дарує.

В її глибинах пам’яттю бринить

Те давнє, що живе в ній споконвіку

Та на плаву енергія біжить,

Що множиться і додає їй віку.

Шепоче спогади старечі берегам,

Вони їй шамкотять безперестанку,

Дивуючись усім її словам,

Лиш під туманом снуть разòм щоранку.

Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!

Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!