"На перехресті почуттів і сенсів": про що говорять нові вірші Світлани Ткаліч

Шановні читачі, я знову вітаю вас на сторінках свого блогу. До вашої уваги і на ваш розсуд - підбірка моїх нових віршів, в яких мої роздуми про тіло і душу, про такі неймовірні і різні почуття кохання, що переходять у відчуття цінності, про переживання, що супроводжують нас в житті та ілюзії в душах кожного з нас при очікуванні, що за отим поворотом буде справді все по іншому. Приємно, якщо мої роздуми ввіллються в співзвучність з вашими . Дякую, що ви зі мною. Чекаю на відгуки. Шаную кожного з вас, ваш час і вашу думку.

Душа і тіло

Вони сиділи вдвох - душа і тіло

І розмовляли, як старі близькі.

Ну, і душа спитати захотіла –

Чому так тяжко тілу у житті?

Душа і тілоАвтор: Pinterest

- Скажи, чому так рано постаріло?

Хворієш часто, вже не та хода?

От я – така ж, і зберегтись зуміла:

Незмінно і чарівно молода.

Й відповіло їй тіло від досади:

- Тому так швидко постаріло я –

Беру усі життєві негаразди

І бережу тебе, душа моя.

Адже коли тобі бува погано,

Всі твої болі я беру собі,

В очах моїх твої життєві рани,

У мене зморшки, коли ти в журбі.

А коли ти в тривозі – я марнію,

Таючи, не по літах – по днях,

Коли ти ображаєшся – я тлію,

Сивію, як в тобі - суцільний страх.

І коли прийде ота мить остання,

Щоб стати в потойбіччя на поріг,

Ти з мене випурхнеш, як пташка рання,

І не згадаєш хто тебе беріг.

І я лишусь, як зношена одіва,

Як непотрібне, тлінне і старе

Й тобі до мене вже не буде діла,

Бо по ділах - Творець нове збере

І подарує те, що тобі личить,

І будеш ти, як зараз, молода,

Бо знає він лиш, що там втаємничив

І те до чого у тобі хода.

Оманливі горизонти

Так хочеться втекти туди, де дощ

Змиває усі сумніви й обрàзи,

Де зніме втому від життєвих нош,

Де світ красою, так глибинно, вразить.

Оманливі горизонтиАвтор: Pinterest

Так хочеться піти за небосхил

І розгубить по ходу всі тривоги,

І крилам, що обламані, взять сил,

Щоб у житті не впасти від знемоги.

Так хочеться іти куди-небудь,

Із долонь вітру відчувать обійми,

Щоб те, що серце рве, навік забуть

І оживить, що стоптане, мов кіньми.

Так хочеться податись вдалечінь,

Де ти збереш себе із шмаття в ціле,

Де швом міцним енергії плетінь

Затягне рани і відновить сили,

Де заніміле знову заструмить,

Де свіжістю задише зачерствіле,

Де щастя жодна мить не затінить,

Розквітне те, що досі нерозцвíле.

Так хочеться. Та де той горизонт,

Де грань чи вісь, де перелом на краще?

Де двері в найкомфортнішу із зон

Де твоє щастя жде тебе терпляче?

Шукаємо, невпинно, на шляху,

Збиваючи натомлені в кров ноги.

Чи є резон? Розкинь стіну глуху

Й переступи наставлені пороги,

Бо обрій той, насправді, зараз тут

У цій хвилині, в миті, що настала;

Переосмисли і зміни маршрут

Й побачиш те, що часто так втрачалось.

Зумій прожить між негативу хвиль

І бачить сонце, що у душу світить.

Оманою своє життя не грій.

Не змушуй в негативі душу тліти.

Не намагайся зрозуміть - кохай

Не намагайся зрозуміть кохання.

Воно приходить сплеском теплих хвиль,

Які шепочуть чи небес послання,

А чи вгамовують отой душевний вир,

Що піднімає все й перевертає

І хлюпа світлом в очі навпростець,

І почуття, як sms витають

Між адресатів ваших двох сердець.

ЗакоханіАвтор: Pinterest

А то влетить, як фейєрверк зірковий,

Який зміта усі кордони враз,

Буває ніжне, в пахощах квіткових,

Бува святкове, ніби напоказ,

Бува шалене, а бува спокійне,

Бува безмірне – прямо до небес,

Бува чутливе, романтично-мрійне

І безодвітне, що приносить стрес.

Бува кохання, як вогонь – займисте

Та швидкоплинне, що на пил згаса,

Бува безмежне, те, що буде вічно,

На все життя – у тім його краса.

Бува, що виважене, виплекане, тихе,

Закрите для обох і від усіх,

Бува фатальне, що приносить лихо…

Та не розмінюйте кохання для утіх.

В п’янких обіймах, ніби в позачассі.

Так хочеться, щоб стишивсь біг життя

Й розтанути у ніжнім тихім щасті,

Де в унісон палке серцебиття.

І не даруйте почуття чудові

Тому, хто не зуміє оцінить,

Для кого звук пустий в кохання мові,

Хто душу вам не зможе відчинить.

Цінуйте час в обіймах у коханих,

Цінуйте цю неповоротну мить,

Коли в обіймах ніжних, полум’яних

Душа квітує й піснею бринить.

На випускному

Розкотисто дзвенить шкільний дзвінок.

Дівчатка наші в найгарніших сукнях

І вальс шкільний, що буде незабутнім

В альбомі із дитячих сторінок.

ВипускнийАвтор: Pinterest

І хлопчàки - в міцному колі друзів…

(Неначе подорослішали враз -

Так сказано багато теплих фраз…

Так швидко закінчився вік ілюзій).

Радіють, що вже виросли вони

І звѝсока на менших поглядають,

Та з сумом вчителі їх проводжають,

Вбачаючи життєві стусани,

Але ж і радо, бо дітей чека

Та молодість з її максималізмом,

Енергія з великим оптимізмом;

Переоцінка цінностей така!..

І те, що набридало так щодня,

Заляже спомином щемливим в душу

Й батьків повчання, я сказати мушу,

Такі потрібні стануть, як броня.

Це те, що робить певним і тривким,

І адаптованим до різних негараздів,

Щоб їх безпоміччя синдром не вразив,

І крок життя міцним був, не хитким.

Батьки ж з тривогою у серці і в думках

Радіють дітям, що уже дорослі,

Жалкують про свою прийдешню осінь

І моляться за свій батьківський страх.

Та щастя, бо відкриті всі шляхи

І хай для них відкриють всюди двері,

І будуть всі здоланними бар’єри

З благословень Господньої руки.

Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!

Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!