Шановні читачі, моя сьогоднішня добірка віршів про наше сьогодення, про те, що поруч, бо ніде воно від нас не дівається, про те, що болить і не дає спокійно жити, але віримо в наше майбутнє, дякуємо нашим воїнам, тримаємось і живемо. Вдячна, що ви зі мною. Сподіваюсь, що хвилини витрачені за читанням моїх віршів принесуть у ваші душі хоч якусь розраду і частинку світла та віри.
Дивна ніч
Яка ж ця ніч навдивовижу тиха.
Смиренно зорі блимають в імлі,
А я волаю, просячи в молитві:
- Дай, Боже, миру на оцій землі!
Дивна ніч
Зависнув вітер, майже і не диха,
Боїться й сам сполохать тишину.
Хай краще спить оте убивче лихо,
А я волаю: - Закінчѝ війну!
І місяць, стомлений, поміж тривог постійних,
Оглушений беззвуччям тишини,
Застиг в натòмі, а я все: - Ну, зглянься!
Адже всі так стомились від війни.
І навіть цвіркунів не чуть у травах,
І навіть птаство якось нічичирк.
Хтось наче за цю мить уніс заставу,
А я все: - Боже, принеси нам мир!
Думки кричать в оцій безмовній тиші,
Кудись летять. Чи чує адресат?
Чим глибші відчуття, тим межі ширші,
Що у безмежжя з вірою летять.
Чи й всі фронти в такім заціпенінні?
Чи вся мерзота вимерла кругом?
Чи світ затих в якімсь світлосплетінні
Й готує колосальний перелом?
Цей дивний спокій у пекельну дійсність,
Ця літня ніч неначе у раю.
І я – іскринка, що волає в вічність,
Як промінь світла, молячись стою.
Про що шепочуть прапори?
Колишуть смуток на могилах прапори,
На чорний мармур рідні квіти ложать.
Не знаю чи рахує хтось згори
Ці смерті, що війна безжально множить?
Про що шепочуть прапори
Мовчать портрети з стрічками навкíс
Над датою з обірваним майбутнім.
І в ім’я життя кожен своє приніс,
Зоставшись в пам’яті в когорті незабутніх.
Ці чорні стрíчки – нездоланна грань,
Яка лежить між ними і між нами,
Кінець прощень, бажань і сподівань,
Початок болю і страждань роками.
Ох, ця межа! Чи є в замежжі шанс?!
Й на нову долю мойри¹ нитки крутять?
Вас звідси вирвали, де повний декаданс²
І вже оновлених в свій час пізніше спустять.
І прийде час, той заповітний час,
І ви повернетесь, щоб знову засвітити,
Лиш жаль, що не впізнаємо ми вас,
Бо в інших втіленнях вам доведеться жити.
Але я вірю достеменно в те,
Що з вами завжди буде ваша мужність
І та любов, яку пронесете,
І наша українська самобутність.
Про що шепочуть на могилах прапори?
Мабуть, що не про те, що пережито –
Прощальні вдячності отим, хто ізгори
Вже калібрує крізь Творцеве сито
Усе найкраще, що в собі несли –
Це вірність, мужність, відданість, надійність,
Це гарт, в якім до стійкості зросли.
В вас наша сила, мудрість, наша гідність.
_______
мойри¹ - це міфічні богині долі, які визначають життєвий час людини
декаданс² - це час занепаду, регресу, втрата ідеалу, що приносить смерть, похмурість, розпад
Небайдужим українцям
Ми не просто живем,
Ми в твоїй проростаєм душі
Пагінцями своїми
Твоє, обплітаючи лоно,
Своїм вірним плечем
І, тримаючи руку в руці,
Наші тягнем обійми,
В любові своїй безумовно.
Небайдужим українцям
Ми не просто живем,
Бо ми дишемо разом у такт,
У співзвуччі злилися
Думками і голосом вільним
І закриті ключем,
Запаролений кодами так,
Що корінням сплелися
У болях і радощах спільних.
Ми не просто живем
Нас з тобою крамсають разóм,
Наші душі з тобою
Уже стліли ледь не на попіл.
В хитромудрості схем
Ми постали надійним щитом
У смертельним двобою,
Даючи найпекельніший опір.
Ми з тобою живем
У сумліннях розстріляних душ
В гойних¹ водах джерел
На грані сльози і любові.
Треба – будем мечем,
Будем медом із люблячих уст,
Лиш живи, йди вперед
В овація хвиль вод Дніпрових.
_____
гойних¹ - тих, що гоять душу, рани (цілющих)
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
