Шановні читачі. Вітаю вас на сторінках свого блогу. Дякую, що ви зі мною. Ось і достигло літо у садах і нас чекає з вами нова осінь з її барвами, шкільним лементом радісними зустрічами після літніх канікул. В кожній порі є своя краса і насолода так, як і в кожному житті, яке кожен з нас пише, малює, співає як пісню, чи грає тією мелодією яку вигадає сам на власний розсуд та уміння. Хочеться побажати вам тепла і миру, і добрих людей на життєвих шляхах.
Музика життя
На чорно-білих клавішах життя
Ми особливу музику складаєм.
Від нас залежить що на них зіграєм,
Які вкладем у неї почуття.
Музика життя
Прелюдія, то це завжди - кураж
Із варіацій романтичних звуків
І почуттів принадних візерунків
У інкрустації цілунків, зауваж.
А далі... як кого вже понесе:
Чи буде різнобій чи суголосся?
Чи в такт? Чи в лад? Зірвалося? Зрослося?
Когось кохання зрадить чи спасе?
Хтось сів музичить: наріза, втина,
Що роки вибасовують у танці.
Якщо ритмічно рухають обранці,
То і життя у них, як дивина.
От, вражений незнанним почуттям,
Хтось взявся награвать непевно гами,
Та фальш звучить, приводячи до драми,
До дня душі вимотує шиттям,
Що чорним та по білому ляга
І мозок, серце й очі виїдає,
З терпимості гнійник тут визріває,
В байдужість швидко угаса жага.
Узявся хтось, цигика невпопад,
Кути по чорних більше нарізає
Несеться в крайності і відгрібає -
Ніяк не попаде в нормальний лад.
Їх душі скриті в мушлі із вагань,
Немає запаху бажань в повітрі,
Шукають інших, щоб із ними квітнуть
В чужих світах від гіркоти прощань.
Граційно двоє сіли грать етюд -
Перляться лиця у кохання сяйві,
Леліють звуки й почуття у драйві -
Їх омине в житті облуда й нуд.
Їх погляди для них лише горять,
Зорять таким відчутно ніжним світлом.
Їх почуття не рознесе за вітром,
Йдучи крізь пекло, й на струні дзвенять.
Мелодія у кожного своя
І кожен, як уміє, так і грає,
Про чистоту, як може, так і дбає,
Ну, а краса - це витвір носія.
Цей перший день
Цей перший вересневий день,
Такий завжди дзвінкоголосий,
Вписався дзвоном в кожну осінь,
Бо кожного в житті заносить
На сходинку нових натхнень.
Цей перший версневий день
Цей незабутній день для всіх
У барвах квітів, у обновах,
В святкових радісних промовах,
Що кличе дітвору готову
До нових знань. Дитячий сміх...
Шкільне подвір'я, наче вулик:
Гуде, роїться, бадьорить.
Така зворушлива ця мить
І кожен спомин шелестить,
Зав'язаний колись на вузлик.
Де вперше все: і школа й клас,
Знайомства, купа нових друзів...
Усі в хвилюючій напрузі.
Цей світ довірливих ілюзій!..
Що всіх нас трішечки обтряс.
Учителі - це зорі шкіл:
Одні лиш світять, інші гріють,
Бо не усі любить уміють
І не усі від серця сіють,
Частково роблячи поділ.
Та шана небайдужим тим,
Що душу у дітей вкладають,
До серця стежечку шукають,
За кожну ниточку хапають,
Щоб кожен з них ставав таким:
Щоб зрячий, та не був сліпим,
І з серцем, та не був бездушним,
У честі - завжди непорушним,
Ну, а знання - хоч їж, хоч пий,
Бо це - для кожного із вас,
Це вам вони, первинні, треба,
Бо вчитель знає вже для себе
Й дає ці базиси для тебе,
Щоб вибрав ти одну із трас,
Оту найкращу і єдину.
Та щоб з тобою не було,
Ти пам'ятай це джерело,
Яке початок твій дало.
Не втрать в житті в собі людину.
І хай дзвенить гучніш дзвінок,
І кличе всіх знаннями школа,
І не вщухає гул ніколи,
І хай міцніють дружби кола
Й на поміч кожному - урок.
Прощальні дні літа
Гортає літо вже змалілі дні
І тягнуть ночі ковдри, щоб укутать.
Вже котить по почубленій стерні
Ця осінь, по накатаних маршрутах.
Прощальні дні літа
Надуті хмари кольору ожин
Бредуть за нею, наче вірна свита
І хлипа небо відзвуком краплин
В прощальні дні залюбленого літа.
У травах поруділих снить тепло,
Пригрівшись на затишному осонні,
Ще кілька днів тому отак пекло,
А тут набігом холоди проворні.
Туман розлився молоком парним
Над річкою, затаюючи води,
Наносить серпень на тернини грим,
Перлистим лиском, щоб дотримать моди.
Вплітає вітер в кучері дерев
Сріблясті павутиночки на згадку,
Яскраві капелюшки попере
Квіток, щоб лишить літніх барв у спадку.
А павучки все нижуть кришталі
На ниточки капронові по росах -
Уклали із калиною парі:
Чиї прикраси осінь прийме в посаг.
Парфюм квіток змінив настій садів,
Де ловлять трави яблука в обійми,
Де серпень виставку оформлював сидів
І бавився відтінками своїми.
Ще кілька днів і серпень здасть пости
І вересень зустріне свою осінь,
І будуть літо птахи вдаль нести,
Зігрівши в позахмар'ї ноги босі.
І вщухне лемент в днях і вечорах,
Що вистудять і голоси й натхнення,
А літо буде в чаї кольорах,
У пахощах із слоїка¹ з варенням.
слоїк¹- банка
Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!
