Між спокоєм і силою: вірші про зрілість, вдячність і шлях до мрії

Шановні читачі, я радію новій зустрічі з вами. Сьогодні для вас мої життєві роздуми на одвічні теми, про які думають всі, але не всі говорять. Може комусь вони стануть такими ж близькими, як і мені, може якась моя думка ляже в ваше розуміння чимось своєрідним, що підштовхне вас до своїх висновків в житті. Дякую, що ви зі мною. Приємного вам читання. Нехай ці рядочки огорнуть ваш осінній настрій теплом.

Новий етап

Я вийшла з того віку, що обрàзи,

Кнутами б’ючи, дихать не дають,

Я посміхаюсь на дошкульні фрази

І коли в душу ядами плюють.

Новий етапАвтор: Рinterest

Мені так жаль їх, а в душі так дивно –

Це ж скільки злості носять у собі.

Із тьми душі ця ненависть, надривно,

Верзе брудотою крізь щілини зубів.

Не відають, що цвьохкають нагайки

Тих слів бридких лише по них самих

І ріжуть їх всі каменів уламки,

Бо не сприймаю я людей гнилих.

Я навіть на прощання не скажу

Жалячих слів, лиш гляну співчутливо,

Людьми такими я не дорожу

І відпускаю зразу незлобливо.

В тумані смутку розберу злегка

На якусь мить всі спогади минулі,

Та коли холод вліз поміж тепла –

Заціпить навіть вражені зозулі.

Замкнувши душу аж на сім замків,

Щоб більше не сприймать чужого бруду,

Ключі нагадувань я покладу в архів –

Тримать на фейсконтролі завжди буду.

Я не страждаю більше в тишині,

Коли всі ті, хто друзями вважались,

Давно вже не надзвонюють мені.

А такими щирими здавались!

Але я рада, що зі мною ті,

Кому завжди в житті була потрібна,

Хто в радості зі мною і біді,

Для кого я за сто доріг помітна.

Й дороги, й відстані не назаваді нам,

Хто завжди радий бачити і чути,

І довіряєш щирим їх словам

У які душу хочеш обгорнути.

Я вийшла з віку запитань –«за що?»,

Сприймаючи спокійно кожен вибір,

Бо розуміння у життя прийшло,

Що це для чогось. І за це - спасибі.

У кожнім "для" шукала я себе

І крок за кроком відкривала нòве,

І все, що у мені було слабе,

Вросталось в мене крізь життя тернове.

Я залишаюсь з тими, з ким я є

Й постійність поважаю , й вибираю,

Люблю цей світ, люблю життя своє,

Та душу рідко перед кимось відкриваю.

Подумай, перш ніж говорить

У каруселі днів життя, буває,

Нам підкидає з вами форсмажор

І спокій, наче хвилею змиває

Й роздратування клаца, як затвор,

Готове стрельнуть гнівом в будь у кого,

Й не стримуючись, можем нагрубить

І сварка з’явиться так – із нічого,

Що можем й бід всіляких наробить.

І, згарячу, відрізавши щось різко,

Так просто, бо схотілось злість розлить,

Ми пожалкуєм. Хай би його дідько!

Подумай, перш ніж говоритьАвтор: Рinterest

Та чи захочуть нам оце простить?

Ми з легкістю так рідних ображаєм

І лиш тому, що настрою нема,

І так виходить, що не помічаєм,

Що пада в душу почуттів зима.

Так болісно словами раним душу,

Що проникають, наче уйма стріл

І вже не виймеш, скільки не обтрушуй -

Вони лишили свій нестерпний біль.

Тож, перш ніж щось сказать – подумай добре,

Щоб завтра у сірка очей не брать,

Не вигрібать накоєне укотре -

Навчися в гніві пальці рахувать.

І з кожним на руці загнутим пальцем,

Кажи: - Не треба! Не роби! Спинись!

Подумай, що навпроти тебе серце,

В яке болючі жала уп’ялись.

Тобі не жаль? Ну, а слова – не жала,

Не витягнеш. У всьому є межа.

І скільки б ви добра потім не вклали,

Лишиться крапля, зашрамована, чужа.

Звичайно, час приглушує образи,

Латає рани і шліфує шрам,

Та щоб не виплекати у душі відрази,

І не доводить до життєвих драм,

Щоб не калічить почуття і душі,

Не залишати непристойну мить

Навіть у спогадах, що можуть все розрушить,

Подумай, перш ніж в гніві говорить.

Кожному

Я вдячна за наповненість життя,

За крапельку душі в моєму морі,

За промінь світла у моїм просторі,

За почуттів шалені відчуття.

Наповненість життяАвтор: Рinterest

Я вдячна тим, хто поряд завжди був,

В таких складних життєвих епізодах,

Підтримував на ненадійних сходах,

Хто в горі свою руку протягнув.

Я вдячна тим, хто не любив мене,

За те, що знала ворогів в обличчя.

Я не дала собі переломиться –

Плекала стійкість ту, що не зігне.

Завжди сміялась у душі над тим,

Хто підлі сіті плів навколо мене,

Бо вмить ставало явним все таємне

Й змивавсь з лиця підлесливості грим.

Чого терпіти не могла? Брехні.

Хоча, багато у житті прощала,

Але після прощення – відкидала,

Бо шлях з такими був вузьким мені.

І на розхрестях вибору доріг

Із кимсь прощалась, а когось стрічала,

Своїх я за відкритістю впізнала,

Хто в серці, попри все, добро зберіг.

Я вдячна за наповненість життя:

Комусь за мить, за дні, комусь за рòки,

Я вдосконалювалась крок за кроком,

Відточуючи власні набуття.

Хоча є те, про що жалкую я,

Як і усі, між іншим, так буває,

Життя так іноді усе переплітає,

Хватаєшся… А нитка чи шлея?

Тож я бажаю кожному із вас:

Знайти своє і виправить можливе,

З собою чесним буть, цінить важливе

Й тримати гідно кожен долі пас.

Іди до мрії

Ми часто у житті шкодуєм

За тим, що зроблено не так,

Що не збулося – нас мордує,

У слайдах спогадів – висяк.

Іди до мріїАвтор: Рinterest

Та, не зробивши ні на йоту,

Або звернувши з півшляху,

Ми прагнемо якогось зльоту

В обіймах ліні чи страху.

І в тишині страждань товчемось,

Замість тогó, щоб щось робить,

В ваганнях сумнівів тонѐмо,

Замість, щоб що-небудь змінить.

І кожен день чогось чекаєм,

Впусту витрачуючи час,

В собі ілюзію плекаєм,

Що хтось це зробить все за нас.

Чи може просто все відкинуть,

Бо не важливо це тобі?

А ні, то сил зібрать і вкинуть,

Щоб мрія стала на добі.

І щось чи хтось відкриє двері

Й можливо стане на поріг,

Й проллє благословення з жмені,

Яке для тебе лиш беріг,

Бо мрії – це завжди натхнення,

А наполегливість – твоє

І буде тому лиш знамення

У кого воля й сила є.

Тож до мети іди сміливо,

Орієнтир – на результат.

Так, мрії здíйснення – звабливо,

Та в перемогах аромат.

Перемагай усе, що в мінус,

Що стримує і тягне вниз,

Відчуєш зразу переміну,

Бо стане зрима мрії вись.

Чим мрія більша, тим дорога

До неї не така й легка

І з перешкодами, й задовга,

Та йди з душевністю тепла,

З усім напором, який маєш,

Бо, що дається - все знесеш,

На плюс собі усе здолаєш,

Як сам собі ти шанс даєш.

Правда – йти і не здаватись,

Бо вартий до кінця прийти,

Помѝлок зовсім не лякатись,

Без них ще жоден не досяг мети.

Слідкуйте за нами в Facebook, Telegram, Viber та Instagram!
Там ми розказуємо про все, чим живуть Знам'янка і район!